Володимир мономах роки правління

Володимир Мономах

(1053-1125)

великий князь київський (1113-1125)

Володимир Мономах — онук Ярослава Мудрого, син великого князя київського Всеволода Ярославича та грецької царівни, дочки візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, звідки й походить його прізвище. Народився 1053 року. Одержав від батька уділ у Смоленську та Чернігові. За дорученням князя Всеволода брав участь у походах проти половців, допомагав полякам у війні з чехами, виконував дипломатичні доручення. У 1093 році помер його батько, великий князь Всеволод Ярославич, який активно боровся за єдність Київської держави. З 1093 по 1113 рік відбувалися часті напади половців на Русь, водночас почалися князівські міжусобиці. Володимир, прагнучи припинити їх і об’єднати князів на спільну боротьбу, був одним з ініціаторів Любецького (1097), Витичівського (1100) та Долобського (1103) з’їздів князів.


94 року Володимир став Переяславським князем. У 1103—1111 роках разом з київським князем Святополком Ізяславичем здійснив ряд походів проти половців. 1113 року, після смерті Святополка Ізяславича, у Київській землі спалахує повстання міщан та селян, незадоволених свавіллям бояр та лихварів. Київська верхівка запрошує Володимира стати князем у Києві і придушити повстання. Володимир, проголошений великим князем київським, розправляється з повсталими, але змушений був піти на ряд поступок, зокрема прийняти закон, згідно з яким зменшувалися рези (відсотки) за позички на 25%, скасовувалося холопство за борги. Ці нововведення увійшли до складу розширеної редакції прийнятої раніше Ярославом Мудрим «Руської правди» й відомі як Статут Володимира Мономаха. За час свого владарювання на київському великокнязівському престолі Володимир Мономах утвердив централізовану монархічну владу по всій давньоруській землі й на деякий час зупинив процес роздроблення Київської держави, що почала занепадати після смерті Ярослава Мудрого. Йому не підкорилися тільки Галицька, Чернігівсько-Сіверська землі, що належали відповідно Ростиславичам і Святополковичам, та Полоцьк, де правили Всеславичі. Час князювання Володимира Мономаха на великому київському престолі характеризується розквітом світського та церковного будівництва, літератури, малярства. Під впливом князя було написано славнозвісну пам’ятку давньоруської літератури «Повість минулих літ». Видатний державець і полководець, що брав участь у 83 походах, був ще й талановитим письменником, написав близько 1117 року «Повчання» своїм дітям, яке, подаючи ряд цікавих фактів з життя самого князя, містить сформовані на основі християнської моралі та кодексів честі й звитяги життєві правила та закони співжиття тогочасного суспільства, закликає князів утриматися від усобиць і чвар заради цілісності держави.

мер Володимир Мономах 25 травня 1125 року поблизу Переяслава на 73-му році життя. Поховано його у Києві, в соборі святої Софії. Того ж року кияни обрали князем старшого сина Володимирового — Мстислава. Зі смертю Мономаха закінчився період стабільної єдності Київської держави й почався період поступового її занепаду.

Володимир Мономах виступив на арену політичного життя у п’ятнадцятирічному віці, з 1078 року, коли його батько, Всеволод Ярославич, почав князювати у Києві. Саме в ті часи особливо загострилася міжусобна боротьба поміж князями, які не могли вирішити між собою спадкові справи. Ще Ярослав Мудрий запровадив принцип старшинства в межах князівської родини. За старшим сином Ізяславом він закріпив Київ і Новгород, другому, Святославу, віддав Черні-гів, третьому, Всеволодові, — Переяслав, четвертому, Вячеславові, — Смоленськ, найменшому, Ігореві, — Володимир-Волинський. Як тільки у котромусь з князівств звільнявся престол, кожен брат мав сходити на вищий уділ. Таким чином кожен спадкоємець по черзі, за задумом Ярослава, сідав на київський, найвищий престол. Певний час ця система давала можливість уникати сімейних чвар.


е усобиці зі смертю Ярослава спалахнули з новою силою, оскільки його система спадковості суперечила іншому прадавньому принципові — спадкоємству від батька до старшого сина. Крім міжусобних чвар та запеклих сутичок за князівську владу Київській державі загрожувало сусідство з половцями, які раз у раз нападали на Русь, перешкоджали рухові торговельних караванів по Дніпру, підходили нерідко майже до самого Києва, тримаючи населення у постійній небезпеці. За умов чвар і розбратів, нерідко й збройних сутичок між спадкоємцями, коли іноді й самі князі запрошували собі на допомогу кочовиків, державі загрожувала катастрофа, яку міг відвернути лише сильний і вольовий зверхник. Саме таким і постав у той важливий період князь Володимир Мономах. Найважливішим завданням на той час було встановлення порядку і злагоди між князями і, найголовніше, згуртування всіх сил Київської держави на захист проти зовнішньої експансії. Перше зіткнення з половцями було невдале для русичів. Київського князя Ізяслава розбили кочовики і прогнали кияни. Після Ізяслава в Києві правив його брат Святослав чернігівський, на його місце в Чернігів сів Всеволод, а син Всеволодів, Володимир Мономах, одержав Смоленськ. Зі смертю Ізяслава в Київ прийшов Всеволод, а в Чернігів посадили Володимира. Відтоді молодий князь Мономах повів запеклу війну, як із внутрішніми ворогами, безудільними князями, синами Ростислава Володимировича, так і з полоцькими князями, які, використовуючи допомогу кочовиків, сіяли смуту в державі.

лодимир зброєю упокорював і в’ятичів, які не хотіли підкорятися Рюриковичам. Коли й Волинь не підкорилася київському князю Всеволоду, Володимир, за наказом батька, навів там лад і посадив на князівський стіл київського ставленика. Таким чином, на час смерті свого батька, великого князя київського Всеволода, Володимир був уже відомий у державі й популярний як серед народу, так і серед вищих зверхників, бояр та дружинників. Не бажаючи бути призвідником нових чвар, Володимир відмовляється від свого законного права на київський престол і сам прикликає на київське князювання Ізяславового сина Святополка з Турова. Разом із Святополком, а після його смерті вже й як київський князь, Володимир незмінно проявляв мудрість і розважливість у складних взаєминах із непокірними князями та половцями, які дедалі частіше пустошили й плюндрували Руську землю, особливо після жорстоких поразок русичів від кочовиків під Трипіллям 20 травня 1093 року і 23 липня того самого року між Києвом та Вишгородом. Досі Володимир намагався вмовляннями залагодити стосунки між князями, а після цих поразок він починає особливо рішуче боротися з половцями, спрямовує увесь свій дипломатичний хист на переговори з руськими князями, організовує їх на боротьбу з ворогом. Володимир, вбачаючи причини розбрату між князями у недосконалій системі спадковості, залишеній після Ярослава Мудрого, знайшов вихід у реформуванні цієї системи. Задля цього він із своїми прибічниками ініціює скликання Любецького з’їзду князів у 1097 році, який запровадив вотчинний спадковий принцип володіння землями і князівствами.

ай кожен тримає отчину свою і не зазіхає на землі один одного», — вирішили тоді князі. Святополк, великий князь київський, та князі переяславський Володимир Мономах, смоленський Давид Святославич, чернігівський Олег Святославич, володимир- волинський Давид Ігорович, теребовельський Василько Ростиславич домовилися перед загрозою іноземної інтервенції припинити міжусобиці, що послаблювали державу й робили її легкою здобиччю половців. Проте усобиці тривали, а князі порушували любецькі домовленості. Новими спробами Володимира Мономаха та його однодумців примирити князів були наступні з’їзди: Витичівський (1100 року, у селі Витичів поблизу Вишгорода) та Долобський (1103 року, поблизу Долобського озера під Києвом). На Долобському з’їзді Володимир Мономах завдяки пристрасній промові схилив князів до об’єднання і виступу, що принесло руським військам велику перемогу над половцями. Володимир Мономах зміцнив міжнародні позиції Руської землі. У «Слові про загибель Руської землі», літературній пам’ятці XIII століття, що славить блискуче минуле Русі, Мономаха названо одним з найвідоміших князів, з яким шукали дружби правителі багатьох країн світу, зокрема й візантійський імператор. Дочка Мономахова Марія була одружена з Леоном Діогеновичем з імператорського дому Романа IV Діогена. Сам Володимир був одружений з дочкою англійського короля Гіті. Народжений від цього шлюбу його син Мстислав одружився зі шведською принцесою Христиною, дочкою шведського короля Стейкельса.

візантійський імператор Іоанн II у 1120 році взяв собі за дружину онуку Мономаха, дочку його сина Мстислава. Гучну славу й популярність Володимир завоював не тільки завдяки своїй мудрості як державного діяча або полководця, який хоч і на короткий час, а проте зумів об’єднати розрізнені руські сили на переможні походи проти половців, а й завдяки широким просвітницьким заходам. Доба Володимира Мономаха була часом розквіту культури в Русі. У Києві та в інших містах один за одним виростали кам’яні храми, оздоблені настінним живописом та мусією. Зокрема, в той час було збудовано і прикрашено Михайлівський Золотоверхий і Видубицький монастирі у Києві, а також чудову церкву на річці Альті, на місці загибелі князя Бориса. З ініціативи Мономаха видубицький ігумен Сильвестр виправив і уклав на основі писань Нестора, літописця Печерського монастиря, та ін-ших літературних текстів літопис — славнозвісну «Повість минулих літ». У часи його князювання було здійснено багато перекладів з візан-тійських видань, почали складатися житія відомих руських людей та православних святих. Ігумен печерський Нестор започаткував Патерик, збірник житій печерських преподобних отців; з’явилися житія княгині Ольги і святого Володимира, складені ченцем Іаковом, сказання про Бориса та Гліба. Та й сам Мономах був неабияким письменником, як свідчать деякі його твори, зокрема лист до Олега Святославича. Та особливо вславило його «Повчання», своєрідний духовний заповіт дітям, в якому він врозумляв своїх наступників бути гідними людьми, виконувати заповіти старших, любити рідну землю.

над усе не забувайте убогих… і не давайте сильним погубити людину… Також бідного смерда і вбогу вдовицю… Більше всього шануйте гостя, звідки б він не прийшов: чи посол, чи знатний, чи простий, всіх пригощайте… Цим прославиться людина по всіх землях». Він заповідав також не пишатися своїм званням, пам’ятати, що все в руках Божих, і не прагнути великих багатств, вважаючи це великим гріхом. Наостанок він наказує своїм дітям, а водночас і всім своїм сучасникам, тоді сущим, вчитися читати, і наводить як взірець свого батька, котрий знав п’ять мов. 19 травня 1125 року великий князь київський Володимир Мономах помер поблизу Переяслава, біля своєї улюбленої церкви на березі Альти, яку сам збудував. Тіло його перевезли до Києва й поховали в Софійському соборі. В історії Володимир Мономах залишився як взірець доброчесності, державної мудрості й звитяги. Синові його Мстиславові, обраному на київський престол, ще деякий час вдавалося тримати в злагоді руські землі й зберігати владу над князями. Але по його смерті, що сталася 1132 року, настав кінець тієї історичної доби, яка знаменувала собою період єдності руських земель під владою Києва як центру могутньої держави. За ним почався період політичної і територіальної роздробленості й занепаду, який довершила монголо-татарська навала.

Источник: mirznanii.com


Died
Батьки

(1053-1125)

З іменем Володимира Мономаха пов’язаний останній період держав­ної єдності і могутності Київської Русі. Володимир, який народився за рік до смерті свого діда Ярослава Мудрого, був сином Всеволода і Марії, доч­ки візантійського імператора Константина IX Мономаха. Прізвисько діда по материнській лінії міцно пов’язувалося з іменем Володимира Всеволо­довича, який з гордістю носив його. Раніше від візантійської цесарівни (Анни, дружини князя Володимира Святославича) на Русі були народжені тільки Борис і Гліб, убиті Святополком і віднесені до лику святих за князювання Ярослава Мудрого.

Шлюб Всеволода і Марії був щасливим. Сам Все­волод, людина розважлива і високоосвічена, знав п’ять іноземних мов і, подібно до свого батька, любив книжну премудрість. Дитячі роки Володимира, стар­шої дитини цього подружжя, пройшли в розташова­ному неподалік від Києва Переяславі, де в період правління Ізяслава княжив Всеволод, який у 1078 р. посів київський трон.

На цей час Володимиру виповнилося 25 років. Дружиною його стала Гіта, дочка останнього короля Англії англо-саксонського походження Гаральда II, який загинув у 1066 р. у битві при Гастингсі. Осиро­тіла дівчина знайшла притулок у Данії, при дворі од­руженого з Єлизаветою Ярославною короля Свена. Єлизавета, яка дово­дилася Володимиру тіткою, зісватала Гіту за свого племінника. З дітей Володимира і Гіти до зрілого віку дожили одинадцятеро.


Свою політичну діяльність Володимир Мономах починав у віддаленій Ростово-Суздальській землі. В цій глушині уже існували міста, закладені слов’янськими колоністами. Призначення Владимира диктувалося тим, що, крім Переяславського князівства, його батько за заповітом Ярослава Мудрого одержав в управління цей віддалений край, який вимагав пиль­ної уваги через слабке освоєння.

За прикладом діда, чиє ім’я і досі носить місто Ярославль, у межиріччі Волги та Оки молодий князь заснував Володимир-на-Клязьмі. Він доклав чимало зусиль для християнізації та слов’янізації краю, що з часом став центром формування власне російського народу. В ці роки Володимиру не­рідко доводилося воювати, зокрема придушувати повстання в’ятичів, які жили у верхів’ях Дону та Оки. Пізніше, ще до княжіння батька у Києві, Во­лодимир боронив дніпровське Лівобережжя від половецьких нападів. Дея­кий час йому довелося князювати в Смоленській землі і на Волині. Вияв­ляючи розважливість і врівноваженість, справедливість і державну далекоглядність, Володимир завоював повагу і любов простих людей.

Із князюванням у 1078 р. у Києві Всеволода Ярославича Володимир Мономах посів князівський престол у Чернігові, невдовзі прославившись як відважний і водночас передбачливий вояк проти половців. Після смер­ті Всеволода кияни захотіли бачити своїм князем саме Володимира, про­те він, щоб уникнути князівської усобиці, уступив трон своєму двоюрід­ному братові Святополку Ізяславичу, на той час старшому у правлячому домі Рюриковичів.


Початок правління Святополка Ізяславича (1093—1113) позначений страшним половецьким спустошенням Київської землі з передмістями са­мої столиці влітку 1093 р. Святополк не зумів стати загальнонародним лі­дером і дати відсіч кочівникам. Провідна роль у цьому належала Володи­миру Мономаху, який фактично став співправителем Святополка. Майже піввіковий період в історії Київської Русі пройшов під знаком яскравої постаті Володимира Всеволодовича, хоч сам він займав великокнязівсь­кий стіл порівняно недовго — з 1113 до 1125 рр.

У травні 1096 р. численні полчища кочовиків знову напали на Русь. В облозі опинився Переяслав. Тоді Святополку і Володимиру вдалося не­помітно для ворогів підійти до міста і стрімкою атакою розбити обложни­ків. У цьому бою загинув могутній хан Тугоркан з синами і кількома під­леглими йому ханами. Коли Святополк і Володимир святкували перемогу, під Києвом несподівано з’явилися орди хана Боняка. Городяни встигли зачинити ворота, тоді половці почали грабувати наколишні села і монастирі, в тому числі й Печерський. Цього разу кочовикам вдалося втекти у степ з награбованим майном. Перемога під Переяславом була затьмаре­на, але з цього часу наскоки кочовиків на кілька років припинилися, а ру­сичам вдалося відновити оборонну лінію по річці Рось.

Перемога над половцями дала Святополку і Володимиру короткочас­ний перепочинок, що дозволив зайнятися внутрішніми проблемами, і на­самперед вирішенням конфліктів між молодшими князями. Посередниць­кі функції взяв на себе Володимир Мономах. Восени 1097 р. він запросив князів до себе в Любецький замок. Там потомки Ярослава Мудрого дійш­ли згоди про те, що кожен з них має володіти спадщиною свого батька. Таким чином стверджувався для всіх принцип успадкування князівських столів. Володимир Мономах, який сидів у Чернігові, подав особистий приклад, погодившись перейти у Переяслав, а сіверські землі уступив пе­реможеному ним раніше двоюрідному братові Олегу, батько якого Святос­лав одержав Чернігівське князівство за заповітом Ярослава Мудрого.

Здавалося б, суперечливі питання було улагоджено. Але не встигли кня­зі роз’їхатися, як Давид Ігорович звів наклеп перед Святополком на Василь­ка Ростиславича, якого схопили і осліпили з санкції великого князя. Воло­димир Мономах, обурений цим вчинком, з кількома іншими князями вирушив до Києва. Святополк приготувався тікати зі столиці, проте кияни, щоб не допустити кровопролиття, не дали йому цього зробити. На перегово­ри з Володимиром Мономахом кияни послали його матір Марію і митропо­лита Миколу. Володимир, вислухавши їх, погодився на примирення. Кияни вітали це рішення, примусивши Святополка цілувати хрест і присягнутися, що він власноручно покарає Давида, який підбив його на нечестивий вчи­нок. В ім’я миру в 1100 р. під патронатом Святополка і Володимира зібрав­ся другий загальнокнязівський з’їзд, який поклав край смугам. Князі, домо­вившись між собою, об’єдналися для спільної боротьби з кочовиками. Натхненником об’єднання перед грізним ворогом був Володимир Мономах.

Дізнавшися, що готується похід об’єднаних сил князів, половці у 1101 р. попросили миру, який і було укладено при особистій зустрічі Свя­тополка і Володимира з половецькими ханами біля містечка Саків у пе­реяславських володіннях Мономаха. Але мир виявився недовгим. На Ру­сі довідалися про те, що кочівники готують нове велике вторгнення. На початку 1103 р. Володимир переконав Святополка нанести випереджу­вальний удар. Навесні об’єднані князівські дружини перейшли за дніп­ровські пороги і звідти вирушили вглиб степів. На початку квітня вони завдали кочовикам нищівної поразки на берегах річки Молочної. 12 ханів полягло в бою, а русичам дісталася величезна здобич.

І знову мир виявився недовгим. У 1107 р. хан Боняк спустошив пе­редмістя Переяслава, а потім, з’єднавшись з ханом Шаруканом, підступив до Лубен. Але тут 12 серпня їх догнали і розбили об’єднані дружини Святополка Київського, Володимира Переяславського і Олега Чернігівсько­го. Ця перемога укотре довела перевагу дій об’єднаних руських дружин. Після перемоги під Лубнами стратегічною ініціативою заволоділи руські князі і на початку 1111 р. Володимир Мономах на черговому з’їзді під Києвом переконав їх виступити у черговий похід.

Об’єднані сили князів, які зібралися у Володимира в Переяславі, на початку березня перейшли Ворсклу і, захопивши Сугров і Шарукан (поб­лизу сучасного Харкова), завдали половцям рішучої поразки на річці Сальниці, притоці Сіверського Дінця. Знесилені половці були одкинуті від кордонів Русі далеко до Передкавказзя, а частина їх пішла в Грузію. Нарешті країні було надійно забезпечено мир, а влада Києва знову сягну­ла до Дону, причому були відновлені сухопутні зв’язки з віддаленими во­лодіннями — Білою Вежею і Тмутараканню.

Але тепер конфлікт назрівав у самому Києві. В останні роки життя Святополк часто хворів, чим його численне оточення користувалося для особистого збагачення за рахунок городян і державної казни, викликаючи у киян обурення. Тому не дивно, що як тільки 16 квітня 1113 р. великий князь помер, у столиці одразу почалися заворушення. Бояри, побоюючись вибуху народного гніву, направили у Переяслав до Володимира, який ко­ристувався загальною повагою, посольство з проханням посісти київський престол. Проте князь, поважаючи прийняте за його ж наполяганням у Любечі рішення про володіння батьківською спадщиною, вагався.

Між тим, обстановка в столиці загострювалася. Повсталі кияни погра­бували двір Путяти Вишатича і пішли громити квартали Копирового кін­ця, де жили лихварі й міняйли. Перелякані бояри знову послали за Воло­димиром, повідомляючи, що ситуація у місті вийшла з-під контролю і пог­роми загрожують перекинутися на князівські палаци і монастирі. Тоді Мо­номах погодився прийняти великокнязівський престол, і 20 квітня 1113 р. Київ урочисто зустрічав нового князя, котрий давно уже став "своїм" для городян. Вітати Володимира вийшли митрополит Никифор з єпископами та ігуменами столичних монастирів, міська знать і весь київський люд.

Половці, дізнавшись про смерть Святополка і заворушення у місті, вирішили взяти реванш за минулі поразки, сподіваючись на те, що між князями не буде єдності. Проте Володимир устиг вчасно зібрати сили і виступити їм назустріч. Кочовики не прийняли бою і втекли, ледве поба­чивши дружини русичів. Для зміцнення своїх позицій Володимир, зі зго­ди інших князів, здійснив переміщення посадових осіб всередині країни, посадивши своїх молодших синів, Святослава і Вячеслава, у Переяславі і Смоленську, а старший Мономахович, Мстислав, зберігав за собою Нов­городську землю, де він правив до утвердження батька у Києві.

Всі роки великого князювання Володимир Мономах міцно тримав владу над Київською Руссю. У 1115 р. він виступив проти Гліба Всеславовича, князя Полоцького, за те, що він, порушивши договори і встанов­лений в країні мир, спустошив землю дреговичів і спалив їхнє місто Слуцьк. Після повторної непокори Мономах привів Гліба у Київ як по­лоненого, де той невдовзі й помер. Подібним чином у 1117 р. був прибор­каний свавільний племінник Володимира Ярослав Святополкович, який сидів на Волині й втік в Угорщину. У 1123 р. цей князь створив проти Во­лодимира могутню коаліцію, до складу якої, крім нього і прикарпатських князів Ростиславичів, увійшли угорці, чехи і поляки. Проте на початку війни Ярослав був смертельно пора­нений, а після його смерті союзники розійшлися по домівках. Єдність Київської Русі була відновлена і вже не порушувалася до самої смерті Мстислава, старшого сина Мономаха, від якого він успадкував престол.

Роки правління Володимира Мономаха стали для Києва і всієї Русі благодатною порою. Половці були приборкані й самі шукали міцного миру. Перевага над ними остаточно закріпилася успішним походом у 1116 р. на Дон сина великого князя — Ярополка. Об’єднані сили князів знову оволоділи залежними від кочовиків алансько-булгарськими містами Сугровом, Шаруканню і Балином, а сам Ярополк невдовзі одружився з полоненою аланською княжною Оленою, яка вразила киян своєю вродою. На озна­менування укладеного миру, що надовго поклав край війнам з половця­ми і донецькими аланами, Володимир у 1117 р. одружив свого молодшо­го п’ятнадцятилітнього сина Андрія на онуці загиблого у війні з Руссю великого половецького хана Тугоркана.

Половці визнали себе молодшими партнерами київського князя і в 1120 р. взяли участь у поході Андрія Володимировича на Польщу. Тоді ж син Мономаха — Юрій Володимирович, який правив у Ростово-Суздальській землі і згодом названий Долгоруким, — розпочав переможний похід на Волзьку Булгарію. Ці акції забезпечили спокій на західних і схід­них рубежах давньоруської держави. В роки правління Володимира Мо­номаха добрі стосунки підтримувалися з Візантією і скандинавськими країнами. Своєю послідовною, розумною і виваженою політикою Воло­димир Мономах забезпечив країні спокій і мирне процвітання.

Помер Володимир Мономах 19 травня 1125 р. у віці 72 років і, опла­куваний синами, онуками і всім народом, був похований у Софійському соборі, біля свого батька. Влада спокійно перейшла до вже літнього Мстислава Володимировича, якого батько покликав до себе з Новгорода ще в 1117 р. Тому князювання Мстислава Володимировича у Києві (1123—1 132) було органічним продовженням батьківського правління.

Володимир Мономах установив на Русі міцну централізовану владу, що ослабла після смерті Ярослава Мудрого. Для забезпечення стабільнос­ті всередині країни Мономах нерідко вдавався до рішучих дій проти по­рушень миру, але, як правило, виявляв до упокорених противників мило­сердя. Наприкінці правління Володимира під його безпосереднім управлінням і під владою слухняних батькові синів перебувало три чверті територій Київської Русі. Така консолідація сил забезпечила країні висо­кий міжнародний престиж.

Володимир Мономах проводив широку міжнародну політику, яка позначилася на шлюбах його дітей. Старшого сина, Мстислава, у 1095 р. він одружив з дочкою шведського короля Інгвара Крістіне. Старша дочка Володимира, Марія, стала дружиною Льва Діогена, сина візантійського імператора Романа IV, а молодшу, Єфімію, віддали заміж за угорського короля Коломана, завойовника Хорватії і Далмації. їхній син Борис, який виховувався у Києві при дворі діда, був одружений з дочкою візантійсь­кого імператора Іоанна Комніна. Престиж Володимира в Європі був нас­тільки високий, що за допомогою до нього зверталися і монархи, і вели­кі міста, як, наприклад, німецьке місто Регенсбург, яке просило спонсо­рувати завершення будівництва головного міського собору.

Володимир сприяв і будівництву в Києві та околицях. За його розпоряд­женням у великокнязівській заміській резиденції Берестові зведено величний собор Спаса, де згодом був похований його син Юрій Долгорукий. Тоді ж бу­ло споруджено міст через Дніпро. Ігумен Видубецького монастиря, облюбо­ваного ще Всеволодом Ярославичем, завершив остаточну редакцію вічної за значенням пам’ятки історичної думки Давньої Русі "Повісті временних літ".

Особливе місце в історії давньоруської культури Володимир Мономах посідає як видатний мислитель і письменник. Він був одним з найосвіче- ніших людей свого часу, знав кілька іноземних мов. Головним його тво­ром, що дійшов до нас, є відоме "Поучення" — своєрідний духовний за­повіт нащадкам. Основна ідея "Поучення" — необхідність збереження державної єдності як запорука безпеки країни. В ньому утверджуються норми та ідеали християнської моралі: співчуття, доброчинність, мило­сердя, а такрж справедливість, яка і розглядається як істинна законність. Літературні твори великого князя свідчать про його глибоке знання релі­гійної літератури, знайомство з писаннями отців церкви.

Через багато століть, у 1873 р. видатний учений Микола Костомаров у своїй "Руській історії в жиггєописах її найголовніших діячів" напише про Володимира Мономаха: "Між давніми князями дотатарського періоду після Ярослава ніхто не залишив по собі такої гучної і доброї пам’яті, як Володимир Мономах, князь діяльний, сильний волею, котрий вирізнявся здоровим глуздом серед своєї братії, князів руських. Біля його імені обер­таються зажливі події руської історії в другій половині XI і в першій по­ловині XII століття". І далі: "Ім’я Володимира Мономаха було настільки шановане нащадками, що згодом склалася казка про те, нібито візантій­ський імператор надіслав йому знаки царського достоїнства — вінець і барми, і через кілька століть після нього московські государі вінчалися вінцем, який назвали "шапкою" Мономаха. …За ним в історії залишить­ся те велике значення, що, живучи в суспільстві, яке ледве виходило з найварварського стану, перебуваючи у такому середовиші, де кожен га­нявся за вузькими, користолюбними цілями, ще майже не розуміючи свя­тості права і договору, один Мономах тримав прапор загальної для всіх ( правди і збирав під нього сили Руської землі".І до цієї оцінки українського історика навряд чи можна щось додати.

Источник: 100v.com.ua

Тема: ПРАВЛІННЯ Володимира Мономаха

Очікувані результати: з’ясувати причини приходу до влади Володимира Мономаха та ознайомити учнів з його діяльністю; розвивати навички роботи з історичними джерелами та картою; удосконалювати вміння працювати в групах; виховувати любов і повагу до загальнолюдських чеснот, родинних цінностей , героїзму і відданості вітчизні.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма уроку: урок – подорож.

Основні дати: 1113 р. — повстання у Києві; 1113-1125 рр. — період князювання В. Мономаха Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Вступне слово вчителя. Сьогодні , учні, ми продовжимо мандрувати історичними стежками Київської Русі. То ж відтворимо уже вами вивчене з допомогою поетичного слова.

Мандруючи понад старим Дніпром

Світанками, удень і вечорами,

Вночі, під чистим зоряним шатром,

Перед вогнем, що руки грів теплом,

Я думкою летів через тумани.

Туди, в минувшину далеких днів,

Коли діди, забуті й незабутні,

Уперше стали між високих гір,

Оглянули широкий виднозір,

За покоління дбаючи майбутні.

Трудилися у поті своїх чіл,

Орали землю, ставили оселі,

Воздвигли городи і частокіл,

І в клопоті буденних трудних діл

Сади садили, будували села.

Сварилися, бо рід ішов на рід,

І плем’я кров братерську проливало,

На князя князь ішов, і був розбрід,

І знов був мир, за рало брався рід,

Русі знамена сонце осявало.

Почнемо ж нині повість цю смутну

Про порохом повиту давнину,

Про ті часи, далекі й незабутні,

Коли діди, прославлені в віках,

Виходили на свій великий шлях,

За покоління дбаючи майбутні.

А щоб потрапити до Русі за часів Володимира Мономаха, ми з вами повинні виконати завдання

Історичний диктант

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми розпочали наш урок з твору Володимира Скляренка, який допоміг нам пригадати окремі фрагменти з історії Київської Русі, а тепер ми помандруємо в часи київського князя Володимира Мономаха.

Слайд 2 ( портрет)

ІІІ. Оголошення теми, очікуваних результатів уроку.

Тема нашого уроку « Київська Русь за Володимира Мономаха».

( учні записують у зошити)

Очікувані результати: Слайд 3

Після цього уроку ви зможете:

з’ясувати причини приходу до влади Володимира Мономаха та ознайомитися з його діяльністю;

продовжувати розвивати навички роботи з історичними джерелами та картою;

удосконалите своє вміння працювати в групах;

робити висновки про особливості правління Володимира Мономаха.

А чого від уроку очікуєте ви?

ЛИСТОЧКИ РОЗДАТИ.

Вчитель. Нашу подорож у часи правління Володимира Мономаха ми здійснюватимемо згідно плану.

Слайд 4

План нашої подорожі:

    Володимир мономах роки правління Прихід до влади Володимира Мономаха.

    Володимир мономах роки правління Внутрішня і зовнішня політика князя.

    Володимир мономах роки правлінняПовчання дітям”

Епіграфом нашого уроку є уривок з Літопису Руського : ( листок на дошці)

благовірний князь, христолюбивий великий князь всеї Русі Володимир Мономах, що просвітив Руськую землю, наче сонце, промені пускаючи, і слава його розійшлася по всіх землях.

Літопис Руський

ІV. Вивчення нового матеріалу

Отож здійснимо подорож до Русі періоду правління Володимира Мономаха.

Слайд 5. (12)

Учитель Зупинка І . Прихід до влади Володимира Мономаха

У 1113 році у Києві помер князь Святополк, у Києві спалахнуло повстання. Городяни стали громити прислужника Святополка, тисяцького Путяти, садиби лихварів. Бояри злякалися і стали кликати до Києва

Володимира Мономаха.

Учитель зачитує опис зовнішності князя Володимира Мономаха, зроблений російським істориком Татищевим: «Він був гарний обличчям, очі в нього були великі, волосся рудувате й кучеряве, лоб високий, борода широка. На зріст він був не дуже високий, але міцний тілом і дуже сильний».

УЧНІ. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

  1. Володимир народився в 1053 році, був сином князя Всеволода. Мати його Марія — грекиня, донька царя Візантії Костянтина Мономаха. Саме тому його прізвище було Мономах. Княжич народився в Києві, але вже через рік сім’я князя Всеволода переїхала до Переяслава. У цьому невеличкому місті пройшли дитячі роки Володимира. У 15 років він уже брав участь у першій битві русичів з половцями 1068р. Володимир став фактично мечем в руках свого батька, оскільки Всеволод не любив воювати, а читав книги, знав 5 іноземних мов. У 22 роки, князюючи в Смоленську, Володимир Мономах одружився з англійською принцесою Гітою. В 1071 році, після смерті князя Ізяслава Ярославича, київським князем став Всеволод. Він посадив на Чернігів­ський стіл Володимира. І той князював в Чернігові до 1093 року, до смерті батька. Майже щороку він організовував походи проти половців. Сівши на чернігівський стіл, Володимир вступив у конфлікт зі своїм двоюрідним братом Олегом Святославичем Тмутороканським.

Після кровопролитних боїв Володимир віддав Чернігів братові як законному спадкоємцю стола його батька, а сам пішов у Переяслав, де князював 20 років (1094-1113).

  1. ВОЛОДИМИР _ ПОЛКОВОДЕЦЬ

Володимир Мономах був здібним воїном і полководцем . Разом з князем Святополком він почав підготовку до боротьби з половцями. З цією метою скликав з’їзд князів, на якому було вирішено запропонувати половцям мир. Угода була підписана в місті Сакові в 1101році. В 1103 році, зібравши сили 7 князів, Святополк і Мономах виступили проти половців і здобули значну перемогу. Протягом 1107-1113 років Володимир Мономах

самостійно організував кілька походів на половців і щоразу перемагав. Це стало головною заслугою Володимира Мономаха перед Руссю, її народом.

Володимир змалку мав хист до військової справи, з раннього дитинства привчався сідати на бойового коня. Особливо вдалими були походи і 1103, 1107, 1111 років. Внаслідок його перемог половці змушені були відійти аж до

Грузії. Мономах перемагав половців, хоч ті завжди переважали чисельно, завдяки таланту полководця. Він чи не перший на Русі збагнув вигоди блискавичного удару, несподіваності обхідного маневру, спирався у походах виплекану князем бойову дружину.

Володимир Мономах був єдиним серед руських князів кінця IX — початку XIIст., хто постійно перемагав половецьких ханів. Руський народ, що потерпав від безперервних набігів кочовиків, найбільшою доблестю князів вважав вміння дати відсіч ворогові. Тому з кожним роком авторитет Володимира Мономаха зростав. Саме тому його й запросили на княжий престол у Київ.

Слайд 6. (13)

Робота з документом (роздрукувати)

Учні знайомляться з уривком тексту «Повісті минулих літ» та дають відповіді на запитання.

«Ранком в 17-й день 1113 року кияни зібрали раду і послали до Володимира Мономаха з проханням: «Іди, князю, на стіл батьківський і дідів­ський. А коли не прийдеш, то знай, що багато зла станеться, і не тільки Путятин двір, чи соцький, чи жидів пограбують, а ще й на ятрівку (невістку) твою нападуть, і на бояр, і на монастирі». Почув це Володимир і пішов до Києва. Зустріли його з великими почестями. Сів на столі отця свого і дідів своїх, і всі люди були раді, і смута вляглася».

— Чому кияни запросили на свій стіл Володимира Мономаха?

Слайд 7 (14)

ЗУПИНКА 2. Внутрішня та зовнішня політика.

Учитель. Володимир Мономах зумів відновити єдиновладну монархію часів Ярослава Мудрого. У жорстокій боротьбі об’єднав у своїх руках три чверті Київської держави.

— Припинилася міжусобна боротьба між князями, розвивалося сільське господарство, ремесла, пожвавилася торгівля., що сприяло розбудові міст.

— Побудував міст через Дніпро, нові храми. Ставши Київським князем, Володимир Мономах запровадив новий звід законів — «Устав» Володимира Всеволодовича..

— Бояри, що давали кому-небудь в борг, не мали права перетворити неспроможного боржника у раба.

— Лихварі не мали права отримувати великі відсотки (рези) за борги;

— Податки громадян зменшувались.

Нові закони сприяли економічному розвиткові держави.

Слайд 8 (15). Зовнішня політика

    Володимир мономах роки правління 5 переможних походів на половців;

    Володимир мономах роки правління династичні шлюби з іноземними правителями.

Робота з підручником с. 95. Назвати держави, які за часів правління Мономаха, були поєднані з Києвом династичними шлюбами.

Слайд 9 (16.) Династичні шлюби

    Володимир мономах роки правління Володимир одружений з англійською принцесою Гітою;

    Володимир мономах роки правління Син Мстислав – зі шведською принцесою Христиною;

    Володимир мономах роки правління Дочка — дружина угорського короля Коломана;

    Володимир мономах роки правління Син Юрій – з дочкою половецького хана.

Учитель.

ЗУПИНКА3. Повчання дітям

Наприкінці київського князювання Володимир Мономах описав свою діяльність, прагнучи передати власний життєвий досвід нащадкам.

Слайд 10 (17).

Слайд 11 (18). Уривок з «Повчання»

Володимир пише «Повчання дітям», яке стало його заповітом, де князь доводить, що жити слід у злагоді зі своєю совістю, творячи добро й благочестя.

Робота з документом ( в групах) Не проминіть ніколи людину, не привітавши, і добре слово їй мовте.

Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою.

Чого вмієте, не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтеся. Як батько мій, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших країнах.

Лінощі – це мати всьому дурному: хто що й знав, те забуде, а чого не вміє. того не навчиться. Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною

1. Від чого Володимир Мономах найбільше застерігає своїх дітей?

2. Як ви вважаєте, чи не втратило актуальності «Повчання» в наш час?

А в якій книзі ще записані подібні заповіді? ( Катехизм)

ФІЛЬМ ПРО » ПОВЧАННЯ» ( фрагмент).

Цікавинка. Вчитель.

Існує легенда про так звану «шапку Мономаха». Так називали царський вінець, який разом з іншими регаліями царської влади (хрест із животворящого дерева, золоті барми єгипетських царів, священний ланцюг аравійського золота) подарував Володимиру Мономаху візантійський імператор Костянтин Мономах.

Цією шапкою вінчалися на престол усі наступні князі, а потім і царі Московської держави аж до Петра І. Нині зберігається в Кремлі в Оружейній палаті.

В народі кажуть: «Ох, тяжка ця шапка Мономаха!».

— Чому так говорять?

Слайд 12 (19)

Володимир Мономах помер в 1125р. на 73-му році життя в зеніті своєї могутності й слави. Похований у церкві Св. Софії. Йому вдалося на деякий час відновити в повному обсязі державу Ярослава Мудрого і Володимира Великого. Протягом кількох століть він залишався недосягнутим ідеалом правителя, геніального полководця, який усунув внутрішні недоліки.

Уривок з Літопису Руського.

« У РІК 6634 (1126 ) Преставився благовірний князь, христолюбивий великий князь всеї Русі Володимир Мономах, що просвітив Руськую землю, наче сонце, промені пускаючи, і слава його розійшлася по всіх землях. А найбільше страшним

він був для поганих, [цей] братолюбець, і нищелюбець, і добрий дбайливець за Руськую землю.»

Смерть його означала завершення цілої епохи в історії Київської Русі.

    Володимир мономах роки правління

V.Узагальнення знань.

Як би не було нам цікаво спостерігати за подіями В Київській Русі, та вже час повертатися додому.

А щоб закріпити наші знання, ми

  1. розвяжемо хронологічну задачу. « Хто швидше?»

Володимир Мономах став київським князем у 1113 році . Скільки років і століть минуло з цього часу?

1.Коли помер князь Святополк? (1113 рік)

2. Чому Володимира Мономаха у Літописі Руському названо благовірним , христолюбивим великим князем всієї Русі , що просвітив Руськую землю, порівняно з сонцем , що пускає промені та чому його слава розійшлася по всіх землях?

2. Яка подія стала приводом до повстання в Києві? (Смерть Святополка)

3. Хто взяв участь у повстанні 1113 року? (Кияни)

4.Яке рішення на вічі у Києві ухвалили заможні городяни? (Кликати на престол В.Мономаха)

5.Назвіть причини повстання 1113 року.(Жорстокість князя, Путяти, грабунок лихварів)

6.Володарем якого князівства був володимир Мономах?(Переяславського)

7.Яке будівництво велося за Володимира в державі? (міста, церкви)

8.Скільки великих походів здійснив Мономах на половців?(5)

9.Як називався додаток до «Руської правди» Володимира Мономаха? (Устав)

10.У якому віці помер Володимир Мономах? (на 73 році)

11.Де поховали Володимира Мономаха? (У Софійському соборі у Києві).

Сьогоднішній наш урок ми з вами почали з поезії, тож поезією його і завершимо.

Князював він справедливо,
Був розумним і сміливим,
Землі всі в руках зібрав,
Край він свій обороняв.
Взяв в полон вояк багато
Й на країну працювати
Долучив чужих князів,
Коли сам на троні сів.
Праці князь цей не цурався,
За убогих заступався.
Заступався.
Князював дванадцять років
Й край зробив собі нівроку
І щасливим, і багатим,
Розквітала кожна хата.
Слава йшла про нього всюди,
Поважали його люди.
А від цісаря гонець
Золотий привіз вінець.
Щоб не було зрад і сліз,
Всіх князів зібрав на з’їзд
Й залишив на згадку нам
«Поученіє синам».

VІ. Підсумки уроку.

Чи справдилися ваші очікування від уроку.

Оцінювання учнів, коментування оцінок.

Домашнє завдання.

    Володимир мономах роки правління Опрацювати матеріал § 11.

Источник: vseosvita.ua


You May Also Like

About the Author: admind

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.