Інформація про володимира великого

  • Напечатать
  • Спросить
  • Отправить другу
  • Поделиться
    • Facebook
    • Twitter
    • Google+
  • Подписаться на новости

Князь Володимир як реформатор Русі. Адміністративна реформа. Оборонна реформа. Зовнішньополітична реформа. Воєнна реформа. Фінансова реформа. Запровадження християнства на Русі. Значення реформ Володимира

Князювання Володимира Великого (980-1015) вважається початком розквіту Київської Русі. Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. За походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги – Малуші.

Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться у довготривалу виснажливу проблему: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, князь Ярополк вбив свого брата Олега. Через декілька років така ж суперечка точилася і між князем Володимиром і Ярополком. З неї Володимир вийшов переможцем і зійшов на київський престол у 980 році.


Володимир залишив у літописі пам’ять про себе як про людину імпульсивну та енергійну, що залюбки вживала життя ("Русі єсть веселіє пити"), але також знала як зосередити всі сили для однієї мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, ніж його попередники. Його мати, Малуша, походила із слов’янського роду, то ж Володимир близько стояв до місцевих "лучних людей" і на них спирався. Найвпливовішою людиною був брат Малуші, Добриня, що був, імовірно, посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас займав щораз більше і вагоміше становище у країні.

Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще допомогою варягів у боротьбі з Ярополком, але не допустив їх до престолу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ, заявили князеві: "Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні за чоловіка". Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді не дав нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь не дозволить собі верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії".

Князь Володимир зосередив у своїх руках неподільну владу. З його приходом до влади почалася нова епоха в історії Київської Русі.


рязькі князі вже не дивилися на Київську Русь як на об’єкт своїх зазіхань чи країну, яку можна і надалі грабувати, а як на сильну могутню державу. Володимиром було запроваджено новий підхід в управлінні державою. На відміну від попередників, Володимир в першу чергу звертав увагу на добробут, а не загарбання нових володінь і збір данини. За князювання Володимира Русь почала розвиватися вже як цілісна держава.

Правда, на початку правління Володимир мало чим відрізнявся від попередників. Він, наприклад, надавав численні привілеї дружинникам, підтримував язичницькі культи, ходив воєнним походом на плем’я в’ятичів, поширив свою владу на слов’янське плем’я радимичів.

З вищезазначеного видно, що Володимир значно підвищив свій авторитет серед населення. Він дуже дбав про популярність серед громади, давав щедру допомогу незаможному населенню – "по Києву розвозили цілими возами харчі, а на своєму дворі влаштовував бенкети для бояр, урядовців і визначних людей, на які спиралася його влада.

Все ж, головним у правлінні Володимира було не це, а його реформи, які змогли піднести Русь, зробити її високорозвиненою європейською державою. Ці реформи були наступними:

Адміністративна реформа

Як і батько, Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїх синів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько. Ця реформа зразу ж дала свій позитивний ефект адже було усунено від влади місцевих князів. Влада тепер, навіть на місцях, була зосереджена виключно у руках династії Володимира. Коли ж його варязька дружина почала вимагати більших винагород, то Володимир зробив так, щоб вона перейшла до рук візантійців.


Володимир також залучав місцеву аристократію до своєї ради і з нею вирішував питання законодавства та адміністрації, а також війни.

Яке було значення цієї реформи? Зосередження влади в руках однієї князівської родини дало можливість усунути племінний сепаратизм. Відтак Русь стала державою із сильною князівською владою, в якій всі рішення приймалися із єдиного центру.

Укріплення кордонів Русі

Замість далеких походів Володимир зосередився на захисті власних володінь. Щоб протистояти загрозі з боку печенігів, він збудував розгалужену мережу укріплень, а також нові міста на південь від Києва. Оборонні війни, на які почав звертати увагу Володимир, лише сприяли зміцненню кордонів Русі.

Дуже багато зусиль було витрачено на укріплення південного кордону. Печеніги, які вже за князювання Ігоря та Святослава зайняли чорноморські степи, дійшли тепер до того, що безперервно нападали на прикордонні оселі, захоплюючи навіть час від часу Київ. Літопис вказує: "Була боротьба велика безперестанку". Про героїчні змагання українського населення з південним степовим ворогом залишилися напівлегендарні свідчення, наприклад, про облогу Білгорода, коли міщани перехитрили печенігів, ніби мають великі запаси поживи. Володимир особисто на чолі своєї дружини обороняв кордон, зустрічаючи печенігів то під Києвом, то під Переяславом.


Князь також був змушений організувати оборону в інший спосіб: побудувати оборонні укріплення. Він почав розбудовувати прикордонні фортеці. Було побудовано низку городів над річкою Стугною на південь від Києва і над Десною, Трубежем, Сулою на Лівобережжі. Залишки цих укріплень збереглися і по сьогоднішній день. Така система укріплень нагадує римський лімес. Можливо, Володимир проектував його на основі візантійських фортифікацій. Відтак, оборонна політика Володимира сприяла визнанню Київської держави. Говорячи сучасною мовою, оборонна реформа сприяла підвищенню статусу Київської держави в очах світової спільноти.

Реформа зовнішньої політики

Відповідно до змін у внутрішній політиці, Володимир повів також зовнішню політику. Він залишив далекі воєнні походи, які залюбки проводили його попередники. Він пішов за голосом громади, яка вимагала від князя, щоб він беріг народні сили. То ж Володимир вів тільки оборонні війни. Знову порушуючи традицію попередників, він звернув свій погляд на Захід і також додав до своїх володінь землі сучасної західної України. Можливо, в цьому є один негатив, адже цим було покладено початок довготривалому суперництву з поляками за цей регіон.

Важливими були також і зв’язки з західними племенами.


хідні племена – дуліби, хорвати, тиверці, вже за Олега були у зв’язках з Києвом, і як союзники брали участь у поході на Візантію. Потім вони увійшли до складу Київської держави. Лдя Русі західні землі мали значення передусім як постачальники солі, якої багаті поклади були на Підкарпатті. Час від часу, коли печеніги опанували степи і почали замикати дорогу до чорноморських соляних озер, галицька сіль здобула ще більшу ціну. Через західні землі проходили також торгові шляхи – на Волинь, до Польщі та Німеччини і на Перемишль до Угорщини. Це було причиною того, що 981 року Володимир пішов походом на Захід і зайняв Перемишль, Червен та ін.

Пізніше Володимир зайнявся дальшим забезпеченням західного фронту. В 982 році було підкорено в’ятичів. 983 року він здобув землю ятвягів, войовничого литовського племені між Бугом і Німаном. 993 року Володимир ходив на хорватів. Власне, ці походи викликали напруження між Києвом та Польщею. Він також змусив литовських ятвягів визнати його верховенство. Пізніше літопис зафіксував, що Володимир ходив також походом у Польщу. Згодом дві країни перестали ворогувати, і Володимир навіть одружив свого сина Святополка з дочкою польського князя Болеслава Хороброго.

Все це свідчило насамперед про його дипломатичний хист. Володимир також встановив загалом дружні стосунки з поляками, угорцями і чехами. Імовірно, були встановлені зв’язки з Німеччиною, що також мала провідне становище в Європі. В основі цієї західної орієнтації лежало його прагнення підпорядкувати собі головні торгові шляхи на Константинополь – важливий політичний, культурний, торговий центр тогочасної епохи.


Внаслідок виваженої політики володіння князя стали найбільшими в Європі. Вони загалом охоплювали близько 800 кв. км.

Воєнна реформа

Величезна увага приділялася захистові кордонів. Особливого значення при цьому надавалося укріпленню південних кордонів. Для захисту південних земель Київської Русі від печенігів було наказано збудувати цілу низку укріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна, та ін. Підступи до Києва прикривали потужні земляні укріплення з дерев’яними конструкціями, так звані Змійові вали.

Після відходу варягів з місцевого елементу постала і княжа дружина. Володимир особливо дбав про її розвиток та добробут. Літопис передає характерний епізод. Одного разу дружина почала нарікати для князя: "Лихо нашим головам – мусимо їсти дерев’яними ложками, не срібними". Тоді князь наказав викувати для дружини срібні ложки і при тому сказав: "Сріблом і золотом не здобуду дружини, але дружиною здобуду срібло і злото!". Цей епізод показує, що Володимир особливо дбав про боєздатність і благополуччя війська. То ж значення цієї реформи саме собою очевидне – адже без боєздатної армії годі було думати про свій авторитет, а значить, про перетворення Русі на могутню державу.

Фінансова реформа

Володимир розпорядився карбувати золоті та срібні гроші – золоті монети "златники" і срібні монети – "срібники". На аверсі цих монет поміщено зображення Володимира, а також напис: "Володимир на столі, а се його злато (сребро). Ця реформа дозволила значно зміцнити становище Київської Русі.


Найголовнішим досягненням Володимира стало, без сумніву, прийняття християнства. Власне, цією реформою Володимир завершив розбудову держави. Християнська віра вже з’явилась у чорноморських країнах вже в перших століттях нашої ери і також досить швидко вона дійшла до Києва. Є відомості, що князі, що ходили походами на Крим та Малу Азію, на початку ІХ століття, навернулися до християнства; християнином був також Аскольд. Знайомство слов’ян з християнською релігією відбулося, за не зовсім чіткими свідченнями письмових та археологічних джерел, ще в антську епоху. Цьому сприяли економічні та політичні контакти з римським світом та Візантією. Вчені вважають за цілком достовірний факт хрещення слов’янського князя Бравлина наприкінці 8 – на поч.. 9 століття в м. Сурож над Чорним морем.

Розуміючи, що Русь вже пережила свою традиційну анімістичну релігію, Володимир став замислюватися над тим, як віднайти більш витончені способи вираження духовних, соціальних, політичних прагнень суспільства. Тим більше, що вся Європа була християнською і виявляла явну погорду до язичницьких народів. Християнство могло мати для Київської держави також внутрішньополітичне значення, бо воно, як зазначав І.


ип’якевич, "нівелювало партикулярні вірування і ставало цементом, що в’язав усі племена, а при тому підносило авторитет князя, якого благословила церква.". Володимир також чудово розумів культурне значення запровадження християнства. Якщо провести аналогію із сучасністю, Володимир потрапив у становище однієї із держав так званого "третього світу", що прагне прискорити модернізацію своєї країни і відтак змушені змушений вибирати одну з провідних ідеологій.

Для Володимира цими двома високорозвиненими системами віри, які потрапили до його поля зору, були християнство та іслам, тобто релігії тих країн, з якими Русь мала і намагалася утримати якнайтісніші торговельні і політичні стосунки. Існує й інша точка зору на цю проблему. У "Повісті временних літ" вказується, що посланці Русі відкинули іслам через те, що він забороняв уживати алкогольні напої і начебто спинив свій вибір на християнстві з Візантії. Цей зразок християнства з його розкішними релігійними обрядами викликав захоплення у Володимира. Проте як би не описували ці події літописці, за вибором Володимира стояли конкретні політичні і економічні чинники.

Як свідчить хрещення Ольги, християнство вже пустило глибокі корені в Києві. Сусідство Київської Русі з християнізованими болгарами і новонаверненими поляками та уграми лише прискорило цей процес. Проте прийняття християнства і саме його візантійського різновиду насамперед пояснювалося політичними причинами.


987 році за надану візантійцям допомогу у придушенні повстання Володимир став вимагати за нього віддати їхню сестру Анну. Побоюючись, що згода на шлюб із "варваром" похитне престиж Візантійської імперії та імператорської династії, візантійці всіляко намагалися виправити становище, домагаючись від Володимира прийняття християнства. Але навіть після хрещення Володимира у 988 році вони зробили спроби відтягнути шлюб. І все ж після того, як русичі завоювали в Криму візантійське місто Херсонес, шлюб нарешті відбувся.

У 988 році, прагнучи якнайшвидше охрестити свій народ, Володимир наказав позаганяти юрби киян у притоку Дніпра р. Почайну і там усіх разом вихрестити. Літопис вказує на слова Володимира: "Хто не зайде завтра на ріку, багатий чи убогий, прошак чи робітник, буде моїм ворогом". Пізніший митрополит Іларіон оповідав: "Не було нікого, хто спротивився б його благочестивому наказові, — як хто не з любові, то зі страху перед княжим наказом хрестився, бо його благо вірність із владою була з’єднана". Вказується також на тому, що в Києві християнство не зустріло ніякого опору, адже давнє язичництво не мало колишньої сили і мусило відступити перед релігією нового типу. Проте в деяких містах християнство доводилося запроваджувати насильно. Так, у Новгороді залишилася приказка про Володимирових воєвод: "Путята хрестив вогнем, а Добриня – мечем". Християнство не могло одразу всюди вкоренитися, бо й не було достатньої кількості місіонерів, що могли б опанувати простори Східної Європи.


У деяких регіонах ще довгий час залишалося двовірство: люди одночасно шанували і язичницьких богів, і нових святих. Християнські святі набували образу старих божеств. Так, св. Власій став опікуном худоби, яким був язичницький бог Велес; св. Ілля зайняв місце Дажбога та ін.

Незважаючи на опір людей, ламалися язичницькі ідоли, натомість будувалися християнські церкви. Церква, організаційні структури і служителі якої були цілком запозичені і привезені з Константинополя, не лише отримала широкі привілеї та автономію, на її потреби надходила крім того, десята частина княжих прибутків. Перше духовенство прийшло з Криму під проводом Настаса, корсунянина, що допоміг Володимирові здобути Корсунь і через те дійшов великого значення при київському дворі. Князь наказав будувати церкви, а в Києві поставив церкву Богородиці, на утримання якої призначив десяту частину свої володінь – відтоді стала називатися вона Десятинною.

Внаслідок таких нововведень значно зріс престиж династії Володимира. Вона тепер стала пов’язаною із славетним домом візантійських імператорів. Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер належав до "християнської сім’ї правителів", з іншими монархами.

Прийняття християнства мало позитивні наслідки і для всього внутрішнього життя країни. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими методами управління. А в самому суспільстві Київської Русі з’явилася активно діюча установа, що не лише забезпечувала незнане раніше духовне та культурне єднання, а й забезпечувала величезний вплив на культурне та господарське життя.

Завдяки вибору Володимира, Русь стала поєднаною з християнським Заходом, а не з мусульманським Сходом. Цей зв’язок зумовив її небачений культурний, історичний, суспільний розвиток. Важко переоцінити те, що християнство прийшло до України не з Риму, а з Візантії. Згодом, коли відбувся релігійний розкол між цими двом а центрами, Київ став на бік Константинополя, відкинувши католицизм. Так була закладена основа майбутніх запеклих конфліктів між найближчими сусідами католицької віри – поляками.

Яке ж значення цих реформ? Насамперед, в результаті адміністративної, фінансової, оборонної, воєнної реформ значно зміцніла Київська держава. Вона стала нарівні з розвиненими європейськими країнами. Значно знизилася небезпека нападів східних кочових племен. Князь міг впевненіше проводити внутрішню політику, що безперечно позитивно позначилося на добробуті людей. Високого розвитку набула також освіта, культура. За правління Володимира Русь перетворилася в найбільшу європейську державу, яка простяглася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного моря.

Проте найбільше значення має все ж таки релігійна реформа Володимира. Запровадження християнства унеможливило племінний сепаратизм. Тепер все населення Русі поклонялося одному богу, а не багатьом язичницьким богам. Це, звичайно, сприяло консолідації всього давньоруського суспільства. Крім того, прийняття християнства вивело Русь в один ряд з європейськими країнами. Тепер Руська держава була в очах європейців високорозвиненою державою з сильним князем.

Відтак зв’язки Русі з іншими державами пожвавилися. Важливим було також і те, що зміцніли зв’язки із Візантією. Це сприяло політичному, економічному, культурному розвиткові країни.

Література

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.

2. Грушевський М. Історія України-Русі. – К., 1991.

3. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів, 1991.

4. Зайцев Ю. Історія України. – Львів, 1996.

5. Крип’якевич І. П. Історія України. – Львів, 1992.

6. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1993.

7. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1992.

8. Сергієнко В. Історія України від найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття. – К., 1995.

9. Толочко П. Київська Русь. – К., 1995.

12.10.2012

Источник: ru.osvita.ua

Дитинство і молоді роки

Володимир Великий, портрет Василя Лопати
Володимир Великий, портрет Василя Лопати

Князь Володимир був сином київського правителя Святослава Ігоровича і Малуши, ключниці княгині Ольги. Оскільки його мати вважалася рабинею, то коли стало відомо про її вагітність, княгиня Ольга відправила Малушу в село Будутино. Саме там в 968 році й народився майбутній київський князь. Вважається, що сина відлучили від матері в дуже ранньому віці.

Позбавлений любові матері, він не зміг знайти і духовну близькість з батьком – виховували хлопчика бабуся княгиня Ольга й брат матері Добриня.

Вважається, що давши хлопчику князівське ім’я «Володимир», Святослав не викреслював його з черги престолонаступників на рівні зі старшими братами.

Боротьба за Київський престол

Володимир Святославович став Новгородським князем ще за життя батька. Після смерті Святослава він залишився у Новгороді, його старший брат Ярополк став правити у Києві, а Олег – на землі древлян.

Після смерті батька між братами розгорілася міжусобна війна. Приводом до неї стало вбивство Олегом одного із прибічників Ярополка. Воно зіграло на руку київському князю, який давно бажав об’єднати всі землі під своїм керівництвом. В 977 році Ярополк переміг Олега, який загинув при штурмі міста Вручия, одночасно князь київський зміг захопити й Новгород. Володимир, був змушений втекти до Швеції, де в той час перебував його дядько, там він з допомогою свого тестя, шведського конунга, зібрав військо вікінгів – найманців, з яким у 978 році повернувся до руських земель.

Повернути Новгород Володимир Великий зміг майже без зусиль, наступним його кроком став Київ. По дорозі до Києва він захопив місто Полоцьк, де проживала наречена Ярополка Рогніда. Для того, щоб «узаконити» приєднання нових земель, Володимир одружився з нареченою брата. Не затримуючись у Полоцьку, він рушив з військом до Києва. Обложивши місто, Володимир Святославович домігся, щоб брат, зляканий ймовірним заколотом проти нього киян, втік до містечка Родня, де Ярополк і був вбитий.

Правління та основні реформи

Згідно «Повісті минулих літ», роки правління князя Володимира 980 – 1015, але деякі з тогочасних джерел називають іншу дату початку князювання – 979 або 978 рік.

Ставши на чолі Київського князівства, Володимир Великий розумів, що держава, яка опинилася у його руках, потребує багатьох реформ і перетворень. Для того щоб гідно заявити про себе на міжнародній арені, він розпочинає проводити прогресивну внутрішню політику.

Портрет Володимира Великого
Портрет Володимира Великого

Внутрішня політика

Адміністративні перетворення були направлені на централізацію князівства – він усунув від влади місцевих князів, посадивши на їхні місця своїх синів. Система «племінних князівств» була зруйнована, а всі землі поділені на 8 адміністративних округів, таким чином він домігся зосередження влади в руках однієї князівської родини.

Розуміючи, що без сильного війська Київська держава не зможе захищати свої кордони, князь провів і перетворення в сфері оборони. Були ліквідовані військові об’єднання племен, тепер землі роздавалися конкретним особам за умови військової служби.

Вперше за часів Київської держави почалося карбування монети – «златники» та «срібники», на яких викарбовувалось зображення князя. Ця реформа сприяла економічному піднесенню країни.

Володимир спромігся на деякі зміни і в судовій системі – його діяльність в цій сфері була спрямована на розмежування єпископських та міських судів.

Хрещення Русі

Але найбільший вплив на розвиток країни мала релігійна реформа Великого князя. Розуміючи, що держава, яка сповідує язичництво, не сприймається на Європейській арені серйозно, він вирішив об’єднати все населення під знаменами однієї віри.

«Хрещення Русі», картина Василя Перова
«Хрещення Русі», картина Василя Перова

Князь Володимир Великий вибирав майбутню релігію з декількох можливих варіантів: іслам, буддизм, юдаїзм, християнство. Вибір саме християнської віри був обумовлений такими факторами як:

  • Іслам забороняв вживати алкоголь, а князь полюбляв влаштовувати банкети.
  • В юдаїзмі немає інституту єдиної держави.
  • В буддизмі не існую єдиного Бога, а йому був потрібен єднальний фактор.
  • Християнська спільнота була в Києві ще з часів князів Аскольда і Діра, до того ж християнство ставило Русь на один рівень з Європейськими країнами.

Зробивши вибір, Володимир в 988 році прийняв хрещення. Нова релігія стала обов’язковою для всього населення. На місцях старовинних язичницьких капищ почали будувати християнські церкви.

Після хрещення Русі правитель взявся за перетворення в сфері освіти – в державі почали створювати школи, перша при Десятинній церкві в Києві, до Київської держави почали приїжджати грецькі монахи та науковці, які сприяли подальшому розвитку науки.

Зовнішня політика

Зовнішня політика князя була спрямована на укріплення кордонів країни та покарання племен, які відмовлялися підпорядковуватись київській державі. Так Володимир Великий зміг підпорядкувати своїй владі в’ятичів, ятвягів, радимичів, хорватів та волжських болгар.

Міжнародна політика князя містила в собі й шлюбну дипломатію – він сам укладав шлюби з іноземними принцесами й одружував своїх дітей з представниками європейських королівських сімей:

  • В 977 році він одружився з донькою шведського конунга Еріка Переможця.
  • В 989 році князь уклав шлюб візантійською царівною Анною.
  • За декілька років до смерті він взяв за дружину доньку німецького графа Куно фон Енгінгена.
  • Донька Премислава стала дружиною угорського принца.
  • Марія Добронега вийшла заміж за польського короля Болеслава.
  • Син Святополк одружився з донькою польського князя Болеслава I Хороброго.
  • Ярослав Володимирович був одружений на шведській принцесі Інгігерді.

Історичний спадок

Князь Володимир помер в 1015 році й був похований поруч з дружиною Анною в побудованій ним Десятинній церкві. Київська Русь за часи Володимира Великого вперше за всю історію держави стала на один рівень з розвиненими Європейськими країнами. Завдяки прийняттю християнства, країну перестали вважати спільнотою язичницьких племен, а шлюб із представником княжої родини став почесним для будь-якого європейського двору.

Через величезний вклад в поширенні християнства, Великий князь був канонізований, його вшановують у католицькій і православній церкві як святого рівноапостольного. Документальних підтверджень коли саме він був канонізований немає, перші згадки про «святого князя» датовані 1254 роком.

Пам'ятник князю Володимиру в Києві
Пам’ятник князю Володимиру в Києві

Цікаві факти

  • Згідно з біографією князя за древніми літописами, у нього в різний час було до 900 наложниць і 7 офіційних дружин.
  • Після смерті князя залишилося 16 законних синів та доньок, кількість позашлюбних дітей невідома.
  • В кінці правління князя його сини почали боротьбу за владу, по черзі вони організовували заколоти, що призвело до міжусобних війн після смерті Володимира.

Важко давати характеристику політиці князя Володимира через 1000 років після його смерті, але можна сказати зі стовідсотковою впевненістю, що вона була направлена на здобуття величі Київської держави.

Источник: myukraine.org.ua

Інформація про володимира великогоТематичний бібліографічний покажчик

На вшанування пам'яті Володимира Великого – князя Київського,
до 1000-ліття його упокоєння

Хреститель Русі київський князь Володимир Святославич є знаковим символом для всієї східнослов’янської цивілізації. Адже, серед подій і явищ, що визначали плин вітчизняної історії, либонь, не буде перебільшенням назвати найголовнішим Володимирове хрещення. Запровадження християнства у Київській державі князем Володимиром в кінці Х століття стало переломною віхою історії Русі-України, поворотним пунктом її всього подальшого історичного розвитку. Християнізація Київської Русі подолала політичну та культурну ізольованість країни й призвела до визнання за нею самостійного місця у символічній сім’ї християнських народів тогочасного європейського світу.

Продовжуючи бібліографію видань про київських князів, пропонуємо до вашої уваги тематичний покажчик матеріалів до 1000-ліття вшанування пам’яті князя Володимира Ясне Сонечко

Володимир Великий. Історична довідка

Інформація про володимира великого

(р.н. невідомий – 15 липня 1015 р.)

Князь Володимир Святославович (світське ім’я Василь) — визначний український державний діяч. За своїм походженням був молодшим (позашлюбним) сином київського князя Святослава Ігоревича та Малуші, доньки древлянського князя Мала, а також онуком київської княгині Ольги.

Перед тим, як вирушити походом до Болгарії у 969 році князь Святослав Ігоревич вирішив «посадити» своїх синів для правління в різних землях своєї держави — Русі. Старший син Ярополк посів престол у Києві, середній син Олег — в Овручі, а молодший Володимир посів престол у місті Новгороді. Але, оскільки Володимир був ще занадто молодим, Святослав призначив йому на допомогу свого вірного воєводу та дядька Володимира Добриню.

Після смерті Святослава (972 р.) між його синами почалися сварки, розбрат та запекла боротьба за владу. Братовбивча війна тривала кілька років, аж до поки Володимиру не вдалося отримати перемогу над братами та вокняжитися в Києві. Ставши близько 980 р. єдиновладним правителем величезної Давньоруської держави, Володимир розпочав реформи, метою яких було об’єднання всіх земель, укріплення центральної влади та зростання могутності країни.

Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов'янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 рр. завершив тривалий процес формування території Давньої Русі. Князь приєднав до складу держави союзи східнослов’янських племен і племенні княжіння хорватів і дулібів (981 р.), в’ятичів (982 р.), радимичів (984 р.) та інших. Таким чином територія держави Володимира в цей час охоплювала вже близько 800 тис. кв. км і тягнулася на північ до Чудського, Ладозького й Онезького озер; на півдні — до басейнів річок Дону, Росі, Сули і Південного Бугу; на сході — до межиріччя річок Оки та Волги і на заході — до течії Дністра, Західного Бугу, Неману та Західної Двіни. Пізніше Володимир Святославович провів адміністративну реформу, замінивши у центрах основних руських земель племінних вождів (що здавна там сиділи та постійно прагнули до автономії) на посадників, якими стали його сини та вірні бояри. Внаслідок цього була забезпечена територіальна єдність та цілісність держави.

З метою захисту своєї величезної країни від зазіхань сусідів, зокрема зі сходу, князь Володимир почав будувати прикордонні міста та укріплення по обидва боки Дніпра, Остра, Десни й Ірпеня, а на Лівобережжі — вздовж річок Сули, Рубежу та Сейму. У важливих місцях для оборони були побудовані укріплені міста-фортеці, а між ними зведені довгі та високі вали на десятки кілометрів. Завдяки цим фортифікаційним спорудам натиск печенігів було послаблено, і Володимир зміг розпочати більш ефективну боротьбу з ними. Як повідомляє літописець, війна з печенігами принесла київському князю військову славу, що з часом міцно закарбувалася у народних переказах.

Завершивши вирішення питань захисту держави, князь Володимир приступив до радикальних перетворень, пов’язаних з ідеологією та законодавством країни. З його ініціативи розпочалася ґрунтовна релігійна реформа, яка тривала кілька років та проводилася в кілька етапів. Спочатку на зміну численним культам, що відправлялися населенням різних земель, Володимир Святославович запровадив в країні пантеон з шести богів на чолі з громовержцем Перуном. Згодом увів його одноосібний культ, чим виявив потяг до монотеїзму.

В середині 980-х років князь почав схилятися до однієї з світових релігій — християнства. Традиційно часом введення християнства на Русі вважається 988 р., хоча це був тривалий і не завжди мирний та безкровний процес.

Запровадження державної релігії в Давньоруській державі вивело країну на міжнародний рівень та забезпечило успіх багатьох заходів зовнішньої політики руських князів. Існують згадки й про те, що після прийняття християнства в характері самого Володимира відбулися великі зміни. Він зробився побожним, ласкавим, щедро роздавав милостиню, запроваджував школи, будував храми і став у повному розумінні батьком для своїх підданих. Він допомагав бідним, старим і калікам, сиротам і вдовам. Тому не дивно, що всі називали його Володимиром «Ясним Сонечком» та «Великим». За заслуги перед християнською церквою Володимир був прирівняний до сомну православних святих і прозваний «рівноапостольним».

Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибокі й ефективні адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий провів реформу законодавства, доповнивши та пристосувавши «Закон Руський» до вимог його часу; започаткував карбування власної монети з зображенням Христа та князівської монограми у вигляді тризуба; розбудував та укріпив свою столицю — Київ. Саме за правління Володимира в місті було збудовано головний храм Русі — Церкву Богородиці або Десятинну церкву, розбудовано «місто Володимира» з князівськими палацами та громадськими будівлями.

Згідно з відомим літописом «Повість времінних літ» Володимир мав 12 синів та 9 доньок. Найбільш відомим з них став Ярослав Мудрий.

Докладніше бібліографію, про діяння його сина-спадкоємця Ярослава, дивіться на сайті бібліотеки: http://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/yaroslav-mudriy-pravitely-yevropeysykogo-rivnya/ «Ярослав Мудрий. Правитель європейського рівня»

Помер князь раптово 15 липня 1015 року в селі Берестові під Києвом і був похований у Десятинній церкві.

 

Бібліографія статей
(подано у зворотній хронології статей)

«Часи Володимира Святого, або Великого були
кульмінаційною точкою процесу будівництва, завершення,

так би мовити, механічної еволюції процесу створення
стародавньої Руської, Київської держави»

М. Грушевський

Інформація про володимира великого

Інформація про володимира великого

Україна. Президент. Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської держави Русі-України [Текст] = http://www.president.gov.ua/documents/19004.html: Указ Президента України від 25 лютого № 107/2015 / Інф. "УК" // Урядовий кур`єр. — 2015. — 28 лют. (№38). — С. 4.

З метою збереження та утвердження традицій української державності, нагадування про роль історичної спадщини Русі-України у їх становленні, визнання важливості прийняття християнства для розвитку українського суспільства як невід'ємної частини європейської цивілізації, вшанування пам'яті Володимира Великого — видатного державного та політичного діяча, князя Київського, творця середньовічної європейської держави Русі-України, та у зв'язку з 1000 річницею його упокоєння, що виповнюється у 2015 році

2015

Апрелько, Катерина. Ми — спадкоємці Володимира Великого [Текст] / Апрелько, Катерина // Голос України. — 2015. — 23 трав. (№90). — С. 15. В Інституті філології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка проведено круглий стіл на тему: «Князь Володимир Великий — державник і хреститель Київської Русі-України». Організатори акції — сам університет, кафедра української літератури та шевченкознавства Інституту філології. Круглий стіл приурочили до Дня слов’янської писемності й 1000-ліття упокоєння рівноапостольного князя Володимира

Інформація про володимира великогоВолодимир Великий «оселився» у Гданську [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4670/art/1432664396.html  / Інф. "Хрещатик" // Хрещатик. — 2015. — 27 трав. (№74). — С. 8. У польському місті Гданськ урочисто відкрили пам’ятник хрестителю Русі, святому рівноапостольному князю Володимиру Великому. Пам’ятник заввишки 4,5 метра виконано з глини, видобутої з кар’єру поблизу Трипілля на Київщині. Святий Володимир у лівій руці тримає великий трираменний хрест, а у правій —  мініатюру церкви. Кошти на спорудження пам’ятника збирали українці не лише з Гданська, а й з усієї Польщі

Кальницький, Михайло. Церква Спаса на Берестові [Текст] = http://eveningkiev.com/article/20989  / дослідник київської старовини // Вечірній Київ. — 2015. — 12 бер. (№10). — С. 16. У липні цього року минає тисячна річниця завершення земного шляху князя Володимира Великого. Визначній даті "ВК" присвячує добірку матеріалів. Перший з них розповідає про літописну церкву на околоиці стародавнього Києва

Ричка, Володимир. Тисячолітній Володимир [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/tysyacholitniy-volodymyr; http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/tysyacholitniy-volodymyr-0; http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/tysyacholitniy-volodymyr-1: Великий хреститель України-Руси та його слід в історії / Ричка, Володимир // День. — 2015. — 20-21 лют. (№29-30). — С. 8. — Продовж. у № 34-35. Закінчення у №39-40.
Минає 1000 років з часу Успіння великого київського князя Володимира Святославича. Він відійшов у вічність 15 липня 1015 р. у день пам’яті святих мучеників Кирика й Улити.

2011

Кралюк П. Коріння Хрестителя Русі [Текст] = http://www.day.kiev.ua/220808: Володимир Святий — родом із Волині? / П. Кралюк // День. — 2011. — 16 -17 груд. (№230-231). — С. 8. Однією із важливих фігур нашої історії є князь Володимир Святославич. У свідомості багатьох українців — це хреститель України-Руси. Не проти його «приватизувати» й наші сусіди. Наприклад, росіяни вважають Володимира своїм князем. А з 2002 р. він оголошений (це ж треба таке!) небесним покровителем військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації. Не проти зробити Володимира своїм і білоруси. Авторові доводилося зустрічати таку версію, що по лінії матері цей правитель був білорусом. Тобто й сьогодні точиться своєрідна боротьба за князя Володимира Святого. Звісно, діяльність князя мала стосунок і до тих теренів, що тепер становлять Росію, і до Білорусі. Однак Володимир більшу частину свого життя провів на землях українських, княжив він у Києві, тут же й був похований. І, схоже, також народився на українській землі

2009

Братішко С. Невідомий портрет Володимира Великого [Текст] / С. Братішко // День. — 2009. — 21 лют.(№30). Завідувач відділу науково-історичних досліджень Національного заповідника «Софія Київська», доктор історичних наук Надія Нікітенко переконана, що вона знайшла в Софії фресковий портрет Володимира. Причому написаного невідомим художником ще за життя самого князя. Надія Миколаївна відразу зізнається, що від самого початку своїх досліджень не переймалася пошуком зовнішності князя Володимира. Це не було її головним завданням. Вона передусім досліджувала історію Софійського собору, його стінопис. А серед іншого (разом зі своїм колегою В’ячеславом Корнієнком) — і написи-графіті. Результатом цих пошуків стали сенсаційні відкриття, серед яких — час побудови Софії Київської й знахідка прижиттєвого портрета Володимира Великого!

Горак В. Брат проти брата [Текст]: військове протистояння синів Володимира Великого: версії, міфи і пошуки істини / В. Горак // День. — 2009. — 28 серп.(№151). — С. 4. 13 липня 1015 року завершився земний шлях князя Володимира Великого — одного з найвідоміших діячів вітчизняної історії і одночасно — однієї з найбільш складних і суперечливих її фігур. Володимир залишив цей світ і свою державу — Київську Русь — у вельми непростий час. Тіло князя ще не встигло охолонути, коли між його синами і тими, хто стояв за ними, розгорнулася запекла й кривава боротьба за київський трон…

2008

Інформація про володимира великогоГудзик К. 1020 років хрещення Київської Русі [Текст]: що ми про це знаємо? / К. Гудзик // День. — 2008.- 18 квіт.(№72). — С. 20.
1020 років із того часу, як твердять історики, Київська Русь прийняла християнство — за бажанням і наказом київського князя Володимира, якого сьогодні називають Cвятим і Рівноапостольним.
Що то було — результат продуманих розрахунків талановитого політика чи примха ніким не контрольованого деспота?

Гудзик К. Чи перше ХРЕЩЕННЯ РУСI ми святкуємо? [Текст] / К. Гудзик // День. — 2008.- 23 лип.(№128). — С. 1, 6. На розгляд пропонуються деякі історичні факти, на основі яких цілком можна погодитися з тим, що християнство в Київській Русі було прийняте ще у IX столітті — більш ніж за 100 років до Хрещення Володимиром 988 року.

Гудзик К. Як це було? [Текст]: рік 1888 — дев'ятисотріччя Хрещння Русі / К. Ґудзик // День. — 2008.- 24 лип.(№129). — С. 1, 2. Історія Хрещення Русі

Князь Володимир — хреститель Київської Русі [Текст]: газета "Хрещатик" у рамка проекту "Київський пантеон", продовжує публікувати історії, присвячені видатним киянам. Розповідь про великого київського князя Володимира Святославовича, за часів правління якого відбулося хрещення Русі / Інф. "Хрещатика" // Хрещатик. — 2008. — 16 жовт.(№188). — С. 14.

Ястребов О. Великий переворот [Текст]: релігійні та адміністративні реформи Володимира Великого / О. Ястребов // День. — 2008. — 16 трав.(№84). — С. 8. Запровадження в Київській Русі 988 р. князем Володимиром Великим християнства, безперечно, було великою історичною подією не лише для Києва, але й для всієї Київської Русі і навколишніх держав. Воно означало перемогу феодальних стосунків Київської Русі над відживаючим родовим ладом і зіграло позитивну роль у розвитку древньоруської культури та підвищенні авторитету серед більшості країн, де християнство існувало і було прийняте раніше. Але не відразу зважився Володимир на такий рішучий і вельми ризикований крок у язичницькiй Русі, де «стара віра» вкорінилася і зміцніла з приходом до Київської Русі Рюрика і перших продовжувачів Рюриківської спадщини. А ними, як відомо, були київські князі Олег, Ігор і славний син Ігоря, хоробрий і відважний князь воїн Святослав

2006

Грипась, В.  Добриня — співправитель Володимира [Текст]: що нам відомо про цього героя билин та історії? / В. Грипась // День. — 2006.- 8 груд. (№215). — С. 8.

Богуславська, А. Спочатку — Київська, а потім — Русь [Текст]: японський дослідник Ката Ока дослідив, що українська культура та фольклор значно давніші за російські. Думка "сторонього" ставить під сумнів традиційне уявлення про "старшу сестру" / А. Богуславська // Україна молода. — 2006.- 15 лют.(№28)9. — С. 9. Про дослідження молодого вченого з Японії, який пише дисертацію з давньоукраїнської фольклористики, в якій досліджує культ предків

2005

Апостол Київської Русі [Текст]: трудним і довгим був шлях цього князя, прозваного у народі Красним Сонечком, до золотокутого київського престолу. Незаконнонароджений син войовничого Святослава і полоненої древлянської князівни, ключниці княгині Ольги — Малуші, він був усунутий на далеку периферію державного політичного життя Русі // Урядовий кур'єр. — 2005.- 7 жовт.(№190). — С.14.

Інформація про володимира великого

Українці на землі і на небі [Текст] = http://gazeta.dt.ua/SCIENCE/ukrayintsi_na_zemli_i_na_nebi.html: імена України в космосі / Космічну Україну досліджував Олександр Рожен // Дзеркало тижня. — 2005. — 30 груд. (№51). — С. 13. В Україні видано нове науково-енциклопедичне видання "Імена України в Космосі", де зібрані матеріали про відомих українців іменами яких носять планети.

Шестаков А. Хреститель Русі та його бабуся [Текст]: щороку 24 липня православна церква вшановує пам'ять великої княгині Ольги — першої із святих Київської Русі http://www.umoloda.kiev.ua/number/477/163/17302/ / А. Шестаков.// Україна молода. — 2005.- 25 лип.- № 137 – С.12

2002

Василик, О. Державнi фiнанси України за часiв Володимира Великого [Текст] / О. Василик // Фінанси України. — 2002. — №1. — С. 138-141.

1998

Назарко, I. Князь Володимир Великий та його державотворча i освiтня дiяльнiсть [Текст] / I. Назарко // Народ. творчiсть та етнограф. — 1998. — №1. — С. 18-21.

Настенко, Л. Тавро i честь київського князя [Текст] / Л. Настенко // Вечірній Київ. — 1998. — 15 лип. (№133). — C. 6.

Список літератури із фондів МСМБ

Абрамович, Дмитро Іванович. Києво-Печерський патерик [Текст] / Абрамович, Дмитро Іванович ; Передм. ред.; Вступ, прим. авт.; Післям. В.І.Крекотня; худож. Є.Ф.Сендзюк. — Вид. репринт. — К. : Час, 1991. — 280 с. : іл

Інформація про володимира великогоБерест, Дан. Літописні непорозуміння [Текст]: історичні статті. Науково-популярне видання / Берест, Дан ; Післ. авт. — Вінниця : Книга-Вега, 2006. — 76 с.

Босович, Василь Васильович. Володимир, син Святослава [Текст]: роман / Босович, Василь Васильович ; Під ред. Н.Й.Петренко. — К. : Радянський письменник, 1989. — 383 с. –

Брайчевский, Михаил Юлианович. Утверждение христианства на Руси [Текст] / Брайчевский, Михаил Юлианович; Пер. с укр.; Худож. И.П.Савицкая. — К. : Наукова думка, 1989. — 296 с.

Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. [Текст]: короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довідкове видання / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин, Ю.О.Калінцев, О.Г.Сокирко, В.І.Червінський. — К. : Вища школа, 2002. — 359 с.

Володимирський собор у Херсонесі [Оптичний диск] / Автори сценарію Г. Криворчук, В. Вітер, Р. Кухаренко; Режисер-постановник В. Вітер. — К. : ВІАТЕЛ, 2005.

Горський, Вілен Сергійович. Святі Київської Русі [Текст] / Горський, Вілен Сергійович ; Худож. І.М.Галушка. — К. : Абрис, 1994. — 176 с.

Дулуман, Евграф Каленьевич. Введение христианства на Руси [Текст]: легенды, события, факты / Дулуман, Евграф Каленьевич, Глушак, Анатолий Степанович ; Худож. А.Е.Китайгородский. — Симферополь : Таврия, 1988. — 184 с.

Журавльов, Денис Володимирович. Хто є хто в української історії [Текст]: Князі. Гетьмани. Повстанці. Диктатори. Видатні особи XX століття / Журавльов, Денис Володимирович ; Передм. авт.; Худож. Н.Коноплич, А.Єрьоміна. — харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. — 416 с.

Институт философии АН СССР. Введение христианства на Руси [Текст] / Под ред., предисл. А.Д.Сухова; Худож. А.А.Пчелкин. — М. : Мысль, 1987. — 304 с.

Івакін, Гліб Юрійович. Оповіді про стародавній Київ [Текст] / Івакін, Гліб Юрійович ; За ред. С.О.Висоцького; Худож. О.В.Яценко. — К. : Радянська школа, 1982. — 112 с.

Как была крещена Русь [Текст] / Авт.: Г.Прошин, Б.В.Раушенбах, А.Поппэ, Й.Херрман, Г.Г.Литаврин, З.В.Удальцова, Б.А.Рыбаков, Ю.В.Крянев, Т.П.Павлова; Предисл. авт.; Худож. А.А.Пчелкин. — Изд. 2-е. — М. : Политиздат, 1989. — 320 с.

Костомаров, Микола Іванович. Історія Украіни в житєписях визначнійших її діячів [Текст] / Костомаров, Микола Іванович ; Вступ. ст. О.Барвінського. — К. : Видавництво "Україна", 1991. — 494 с.

Котляр, Микола Федорович. Історія в життєписах [Текст] / Котляр, Микола Федорович, Смолій, Валерій Андрійович ; Перекл. з рос. Н.Г.Сидяченко; Передм. авт.; Худож. Г.Т.Задніпряний. — К. : Час, 1994. — 328 с.

Інформація про володимира великогоМініатюра із Радзивіловського Євангелія

Лотоцький, Антін. Хрест над Дніпром [Текст] : історичні оповіді про прийняття віри Христової на Україні / Лотоцький, Антін ; Післям. авт.; Худож. Г.Якутович. — К. : Дитяча бібліотека журналу "Соняшник", 1991. — 64 с.

Руднев, Владимир Александрович. Слово о князе Владимире [Текст] / Руднев, Владимир Александрович; Предисл., послесл. авт.; Худож. В.В.Харламов. — М. : Советская Россия, 1989. — 240 с.

Сахаров, Андрей Николаевич. Дипломатия Древней Руси [Текст]: зарождение древнерусской дипломатии / Сахаров, Андрей Николаевич; Худож. А.В.Сальников. — М. : Педагогика, 1987. — 128 с.

Святая Ольга, Владимир Святой: жизнеописания, факты и гипотезы, портреты и документы в 30 книгах [Текст]: Сборник. Кн.1: Российские судьбы: Святая Ольга, Владимир Святой / Сост. Н.Н.Лисовой, М.Б.Поспелов. — М. : Новатор, 1996. — 400 с.

Слабошпицький, Михайло Федотович. З голосу нашої Кліо [Текст] / Слабошпицький, Михайло Федотович; Передм авт.; Худож. О.І.Мікловда, А.І.Кліменко. — К. : Фірма "Довіра", 1993. — 255 с.

Сліпушко, Оксана. Таємниці володарів Русі [Текст]: від Олега до Володимира Мономаха. — К. : Аконіт, 2003. — 188 с.

Толочко, Петро Петрович. Володимир Святий; Ярослав Мудрий [Текст] / Толочко, Петро Петрович ; Худож. Ю.Назаренко. — К. : АртЕк, 1996. — 216 с.

 

Образ князя Володимира в художній літературі

Скляренко, Семен. Володимир [Текст]: роман / Скляренко, Семен. — Харків : Фоліо, 2007. — 542 с.

Більше дивіться на сайті бібліотеки в електронному каталозі:
http://msmb.org.ua

Вшанування пам’яті князя Володимира
Канонізація
Володимира Святого

Православна Церква називає Святого Князя Володимира рівноапостольним.
А це означає, що у своїй ревності і в проповідуванні Христового Євангелія він рівнявся святим апостолам.

Володимир Святославич вшановується як рівноапостольний святий у католицькій і православній традиціях. Проте церковних документів про офіційну канонізацію київського князя немає. За юліанським календарем (старим стилем) Інформація про володимира великогохристияни згадують його 15 липня, а за григоріанським (новим стилем) — 28 липня.

Перші свідчення про вшанування святості київського князя Володимира Святославича датуються XIV століттям. У календарі Євангелія 1380-х років, що походить з Московського князівства, Володимира названо «святим» [14]. На думку Горбика С. цим московські князі намагалися довести своє право на спадщину Київської Русі. Натомість в руській київській традиції — українських і білоруських церковних текстах — згадок про святість Володимира немає до XVII століття.

1635 року київський митрополит Петро Могила став вшановувати «мощі Володимира», які він знайшов у руїнах Десятинної церкви. Відтоді Володимир був проголошений рівноапостольним, помісним святим, патроном Київської митрополії й православної Русі-України, що перебувала на той час у складі Корони Польської. Проте «Требник» (1646) Петра Могили не згадує князя Володимира серед святих [15].

http://cerkva.if.ua/index.php?id=2646&action=art   Акафіст святому рівноапостольному князю Володимиру Великому
https://www.youtube.com/watch?v=xkLmJA4p8VI  Святий рівноапостольний князь Володимир. Тропар
http://kyrios.org.ua/spirituality/prayer/2020-molitva-do-svjatogo-volodimira-velikogo.html Молитва до Святого Володимира Великого
З Православної церкви традиція вшанування Володимира перейшла до Української Греко-Католицької Церкви та Римо-Католицької Церкви.

Пам'ятники князю Володимиру Великому

Україна

Інформація про володимира великогоІнформація про володимира великого

Білгород
Білогородка
Володимир-Волинський
Володимирівка
Зимне

 

Івано-Франківськ
Київ (Над Дніпром )
Ланівці
Херсонес
Севастополь

Зарубіжжя

       Астрахань
Австралія Брісбен
Аргентина Буенос-Айрес
Росія Владімір
Польща Гданськ
Велика Британія Лондон

       Москва
Росія Новочебоксарськ
Росія Санкт-Петербург
Канада Торонто
Росія Тула

 

Названо на честь князя Володимира Святославовича

Володимирський собор (Київ)
Володимирський собор (Херсонес)
Володимирський собор (Луганськ)
Володимирський собор (Севастополь)
Володимирська вулиця (Київ)
Володимирська гірка — парк у Києві навколо пам'ятника київському князю Володимиру
Володимирський узвізь — старовинна вулиця міста Києва
Київський Імператорський Університет Святого Володимира
Володимир-Волинський — місто обласного значення в Україні
Володимирське князівство
Владимир — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації
Вулиця Володимира Великого у місті Львів

Інформація про володимира великого

Реконструкція Лодії «Князь Володимир»

http://mydim.ua/news/leisure/?id=7407 Презентація Лодії «Князь Володимир» в Парку «Київська Русь»

 

Інтернет-ресурси

http://www.day.kiev.ua — сайт газети «День»
http://www.ukurier.gov.ua — сайт  газети «Урядовий кур’єр»
http://www.dt.ua — сайт тижневика «Дзеркало тижня»
http://www.umoloda.kiev.ua — сайт газети «Україна молода»
http://kreschatic.kiev.ua — сайт газети «Хрещатик»
http://www.golos.com.ua — сайт газети «Голос України»
http://www.silskivisti.kiev.ua  — сайт газети „Сільські вісті”
http://www.epochtimes.com.ua/life/art/vydatnyy-kyyivskyy-knyaz-volodymyr-velykyy-vershyv-istoriyu-111407.html Видатний київський князь Володимир Великий, що вершив історію
http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-175A18A187C36/list-B65BB05F26 Київська Русь за часів князя Володимира Великого
http://www.umoloda.kiev.ua/number/477/163/17302/ Хреститель Русi та його бабуся
http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/volodimir-velikiy-yasne-sonechko-ukrayini-rusi  Володимир Великий — «Ясне Сонечко» України-Русі
http://www.yatran.com.ua/articles/610.html  Правда про язичництво і християнство Володимира Великого
http://www.epochtimes.com.ua/life/art/vydatnyy-kyyivskyy-knyaz-volodymyr-velykyy-vershyv-istoriyu-111407.html Видатний київський князь Володимир Великий, що вершив історію

 

Літописні джерела з життєписом Володимира Великого:

http://litopys.org.ua/pvlyar/yar.htm ПОВІСТЬ ВРЕМ’ЯНИХ ЛІТ
http://litopys.org.ua/pvlyar/yar05.htm  Роки 6495 [987] — 6521 [1013]. І Частина «Повісті…», де згадуються діяння Володимира
http://litopys.org.ua/pvlyar/yar04.htm  Роки 6522 [1014] — 6544 [1036]. ІІ Частина «Повісті…», де згадуються діяння Володимира
http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr18.htm Яків Мних. Пам'ять і похвала князеві руському Володимиру, як хрестився Володимир і дітей своїх охрестив, і усю землю Руську од кінця й до кінця, і як хрестилася бабуня Володимирова Ольга раніше Володимира
http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr56.htm Іаков Мних ПАМ’ЯТЬ І ПОХВАЛА КНЯЗЮ РУСЬКОМУ ВОЛОДИМИРУ… /Переклад Оксани Сліпушко

Источник: msmb.org.ua


You May Also Like

About the Author: admind

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.