Цікаві факти про князя святослава

Святослав Ігорович (935 – березень 972) – великий князь Київської Русі, який став її правителем будучи маленьким, але дуже відважним хлопчиком. Після смерті батька, Ігоря Рюриковича, вся влада перейшла до малолітнього сина, тому княгиня Ольга була змушена до повноліття Святослава керувати країною.

Ще з дитинства його привчали до бойової справи. Будучи одержимою помстою древлянам за смерть чоловіка, Ольга вирушила в похід, щоб знищити їх столицю. За традицією очолити його міг лише князь, тому саме чотирирічний Святослав дав сигнал до бою дружині – жбурнув палаючий спис в Іскоростень.

Князь Святослав Ігорович
Князь Святослав Ігорович – сучасний арт

Княгиня була мудрою, відважною та справедливою правителькою, яка провела безліч державних реформ та стала першою християнкою на Русі. Тому коли у 964 році Святослав став повноправним правителем, він отримав розвинену, могутню та непохитну державу.

Згідно з літописами, Великий Князь Святослав мав могутню поставу, широкі плечі та голив голову, залишаючи на лобі невелике пасмо. На відміну від інших князів, Святослав Ігорович не був примхливим до умов проживання, тому в походах спав на голій землі із сідлом під головою, а в бою гарчав, наче звір, чим дуже ляках своїх супротивників. Проте князь не був підступним і перед боєм посилав гінців до ворога, щоб вони підготувалися. Гінці передавали славнозвісне послання: «Іду на Ви».

Перший бій князя Святослава
Перший бій Святослава

Походи князя Святослава

Відмінною рисою характеру Святослава була його сутність воїна, тому внутрішня політика так і лишилася на плечах його матері княгині Ольги. Іншою справою були походи, завоювання земель та війна в цілому. Його мало цікавили державні справи, його вела по життю війна, яка приносила славу та вигоду. Саме в цьому Святослав Хоробрий бачив сенс свого життя.

Походи князя Святослава
Походи князя Святослава

Стратегічно важливими для завоювання були землі на Схід від України. Ще за часів Олега й Ігоря українські племена позбулися хозарського впливу, але далі на схід землі були закриті для українських купців і торговців. Тому Святослав вирішив завершити справу, розпочату його предками, та відкрити східні торгівельні шляхи, зруйнувавши Хозарію.

Перш за все, у 964 році, київський князь Святослав звільнив в’ятичів від хозарської влади та сплати данини. Далі його шлях пролягав річкою Волга, де проживали так звані срібні болгари, які славилися своїми ринками. Їх столиця, місто Болгар, була найбільшою північною скарбницею. Хозари мали величезний вплив у цих землях і скуповували тут хутро північних звірів, срібло, яке потрапляло сюди з Уралу, а також невільників. Святослав разом зі своєю дружиною захопив Болгар та контроль над волзькою торгівлею.

Військо князя Святослава
Військо князя Святослава

Перша зустріч Святослава Хороброго із хозарами відбулася недалеко від міста Саркел (Біла Вежа), яке  було побудоване греками для захисту хозарських земель від нападів з України. За іронією долі, українці все ж таки його завоювали та рушили далі на столицю. Місто Ітиль знаходилось в гирлі Волги, що було перехрестям торгівельних шляхів. Саме тут арабські та перські коштовні прикраси, шовки, металеві знаряддя та зброя вирушали далі на захід, а з півночі прибували хутра та шкіра. Святослав Ігорович в запеклому бою знищив хозарську столицю, не лишивши в місті каменя на камені, та став володарем цих земель.

Дорогою до Києва дружинники Святослава здобули перемогу над кавказькими гірськими племенами ясів і косогів, а також завоювали Семендер на березі Каспійського моря, що славився своїми виноградниками.

Святослав Хоробрий приймає дари від послів
Святослав Хоробрий приймає дари від послів

Повернувшись у столицю, довго відпочивати війську не довелося. До Великого князя київського прибув із щедрими дарунками візантійський посланець. Як довірена особа візантійського царя Никифора Фоки, він запропонував Святославу піти в похід на Болгарію, а своє прохання підкріпив пригорщею золотих фунтів. За візантійським планом, два війська мали одночасно напасти на Болгарію, знищити її та поділити землі навпіл. А землі ці були ласим шматочком, адже греки привозили сюди вино, овочі, дорогоцінні метали та тканини, угорці та чехи постачали срібло та коней, а українці везли невільників, мед, віск та шкіри. Тому князь погодився не вагаючись.

У 967 році, зібравши військо, наніс потужний удар на Болгарію. Він завойовував одне місто за іншим і за короткий строк підкорив вісімдесят міст та влаштував собі столицю в місті Переяславець, що знаходилось на південь від Дунаю. Але раптово прийшла тривожна звістка з Києва – на столицю напали печеніги. Святослав наказав зібрати всі війська та вирушати на захист рідної країни.

Святослав Хоробрий у бою
Святослав Хоробрий у бою

За однією з версій, раптовий напад печенігів стався за проханням Візантії. Греки були дуже занепокоєні гучними перемогами київського князя на болгарських землях, боялися, що войовничий князь не зупиниться і підпорядкує собі Візантію, яка на той момент вже три роки поспіль воювала з арабами.

Кияни хитрістю відбили ворожий наступ, але були невдоволені, що їх князь не боронить власні землі, а зайнятий постійними походами та славетними завоюваннями. Святослав Ігорович повернувся до столиці на прохання свого народу та налагодив державні справи. Але Київ йому був не любий і мріяв він жити в Переяславці над Дунаєм. Тому, щоб уникнути державних негараздів в часи своєї відсутності, князь поділив землі між синами, дав їм у поміч бояр-намісників  і почав збиратись у новий похід на Болгарію. Але довелось йому затриматись, бо захворіла княгиня Ольга і просила не лишати її із хворобою на самоті. Сильна і незламна княгиня померла у 969 році і Святослав, вшанувавши її пам’ять, вирушив у похід.

Військова нарада князя Святослава
Військова нарада князя Святослава

Повернувшись у Болгарію, князю довелось вдруге завойовувати Переяслав. Болгари за відсутності Святослава повстали проти нього та зачинили місто. Це призвело до виснажливого бою під його стінами, але перемога була за українською дружиною.

Воїн дружини Святослава Хороброго
Воїн дружини Святослава Хороброго

Про князя Святослава та його бойові походи грецькі письменники складали страхітливі оповіді. Князь завойовував одне місто за іншим, залишаючи після себе лише руїни і смерть. Він жорстоко карав полонених, насаджаючи їх на палі, не залишаючи нікого живим, тримав болгар в постійному страху, змушуючи до покірності.

І ось настав момент, коли князь київський вирушив на Візантію. За традицією, було відправлено гінця із посланням про майбутній напад. Але греки не були готові до війни. Країна перебувала у війні з арабами, панував голод, а на додачу щойно відбувся переворот. Новоспечений візантійський цар Іван Цимісхій вступає в довготривалі переговори із Святославом, проте князь був непохитний і вимагав щоб греки викупили свої міста та бранців, або залишали європейські землі. Ніяк не вдавалось досягти домовленості і Святослав Хоробрий рушив у наступ. Він завоював Траків і вже звідти вирушив на Царгород.

Кривавий бій розпочався весною 970 року на середині шляху під Аркадіополем. Сповнені великого завзяття, українці кинулися в бій, але греки виявилися хитрішими. Вони розділили своє невеличке військо на дві частини і одна з них прокралася в тил дружини. Напавши з обох боків, візантійці приголомшили українських вояків і у жорстокій битві перемогли.

Розчарований поразкою, Святослав Хоробрий був змушений відступити до Болгарії, але не полишав надії на завоювання грецьких земель. Князь постійно посилав у Візантію війська, які грабували та руйнували міста. В свою чергу, цар Цимісхій напав на Переяслав та спалив його до тла.

В той момент Святослав із дружиною чекав на ворога під Доростолом, де і відбувся вирішальній бій у візантійській війні. Українські війська хитрістю заманили греків у свою пастку, але на тому їх вдача скінчилась. Запеклі бої тривали не один день, вдача переходила із однієї сторони на іншу, а земля вкривалася все більшим числом загиблих. Обидва війська були змучені боями, тому Київський князь відправив до Цимісхія послів для переговорів.

Дружина Святослава після битви під Доростолом
Дружина Святослава після битви під Доростолом

24 липня 971 року був складений і підписаний договір примирення, згідно з яким українські війська залишали Болгарію і зобов’язувались не нападати на Візантію, а греки відпускали дружину, забезпечивши їх запасами, та не розривали торгових зв’язків з українцями.

Смерть князя Святослава

Досягнувши миру з Візантією, Святослав із військом навесні 972 року вирушив на Батьківщину. Чорним морем, а звідти і Дніпром планував він дістатися Києва. Але на цьому шляху його чекала перешкода –  побережжя Дніпра заполонили печеніги. Незважаючи на прохання візантійців не зачіпати княжого війська, печеніги чекали вояків у засідці в очікуванні поживи.

Печеніги терпляче чекали появи Святослава та його дружини, не злякала їх навіть зима, яку князь вирішив перечекати в низині Дніпра на острові Хортиця. Із боєм довелось прориватись українським воякам. Вони переважали супротивника озброєнням, але печенігів була сила силенна. Противники оточили військо і в запеклому бою Великий князь Святослав Ігорович загинув. Лише невелика частина дружини повернулась до Києва, принісши із собою страшну звістку.

Остання битва Святослава Хороброго
Остання битва Святослава Хороброго

Смерть князя Святослава стала раптовим і болючим ударом. Його тіло так і не знайшло спокою в рідній землі. Печенізький ватажок зніс голову з плечей Святослава та зробив із черепа чашу.

Історія розкриває перед нами могутнього князя,чия зовнішня політика була войовничою та непримиренною. Він намагався розширити торгові межі для своєї держави, приносячи в жертву внутрішню політику батьківщини та мир і спокій у світі. За оцінками сучасників, портрет войовничого та незламного бійця залишається  яскравою сторінкою української історії, її волі і непохитності, її мужності та хоробрості.

Источник: myukraine.org.ua

Князь Святослав Ігорович зараз популярний як ніколи. З усіх правителів Київської Русі про нього згадують найчастіше. І це не дивно, адже Святослав в першу чергу прославився, як військовий лідер, полководець, якого боялися в самій Візантії.

Але, як і будь-яку популярну особистість, Святослава Ігоровича оточує чимало міфів і легенд. Сьогодні, в День пам'яті князя Святослава, ми спробуємо з'ясувати, які факти про правителя Києва істинні, а які — ні.

Святослав або Свендослейв?

Як і у випадку з багатьма іншими східноєвропейськими монархами тієї епохи, перші ж питання виникають до імені князя Святослава. Прийнято вважати, що це був перший князь з династії Рюриковичів, який носив НЕ скандинавське, а слов'янське ім'я. Дійсно, що може бути більш слов'янським, ніж ім'я Святослав?

Але не все так просто. Святослав був онуком Рюрика, сином Інгвара (Ігоря) і Хельги (Ольги). Чому онукові і синові скандинавів стали б давати слов'янське ім'я? Та й навряд чи варяги встигли всього за 50 років так сильно асимілюватися з місцевим слов'янським населенням, що забули свої імена.

Деякі час була популярна теорія, що це — об'єднане слов'яно-скандинавське ім'я. Адже в візантійських джерел князя називали Сфендославос (Σφενδοσθλάβος), і перша частина його імені могла бути зовсім не «свято», а «свенд», тобто «шведський». На даний момент ця теорія, в принципі, спростована. Інших слов'янських князів іноземці теж називали не цілком схоже. Святополк, наприклад, був Свентіпулком у греків і Звентібальдом у германців.

Більш ймовірна теорія стверджує, що Святослав просто отримав слов'янське ім'я на скандинавський манер. У скандинавській традиції, даючи дитині ім'я, прийнято враховувати імена родичів. Хельга (Ольга, мати князя) в перекладі з древнескандинавского — «свята». А ім'я його діда Рюрика означає «славою могутній». Ось маленького князя і назвали одночасно і на честь матері, і на честь діда, але на слов'янський манер. У будь-якому випадку, будь-які припущення — тільки версії, які не мають ніякої доказової бази.

Перший слов'янський князь

Ґрунтуючись на тому, що у Святослава було слов'янське ім'я, деякі історики роблять висновок, що він був першим правителем Русі, який порвав з традиціями своїх північних предків.

До кінця не зрозуміло, звідки взялася така розхожа думка. Войовничий характер Святослава якраз свідчить про те, що спосіб життя вікінга, який проводить більшу частину життя в походах, йому був набагато ближче, ніж спокійне управління державою, економіка та інші князівські справи.

Варто також згадати, що вихований князь був воєводою Свенельдом, на чиє варязьке походження вказують всі джерела. Другим наставником молодого монарха став дехто на ймення Асмунд, чиє ім'я, швидше за все, є трохи викревлиним літописцями норвезьким ім'ям Асмундр. Святослав зростав серед вікінгів, тому пізніше не міг уявити своєму житті без битв і далеких походів.

Війна з Хазарією

Одним з найбільш обговорюваних і значущих епізодів в біографії князя Святослава вважається його перемога над Хозарський каганат. Вважається, що київський князь звільнив кілька слов'янських племен з-під гніту хозар, а самим хозарам завдав удар в саме серце їх імперії.

Це не зовсім так. Політика і в ті часи була справою складною та брудною, так що ситуація з хозарами у Святослава була дещо складніша. По-перше, говорити про звільнення племен з-під гніту не зовсім коректно. Після першої перемоги князя над Хазарією в 964 році плем'я в'ятичів дійсно більше не платило хозарам данину. Зате платило її самому Святославу. Самі в'ятичі вважали себе незалежним плем'ям і пізніше кілька разів повставали проти «рятівника».

А по-друге, не дивлячись на серйозні військові провали, Хозарський каганат продовжував існувати і після смерті Святослава, хоч і втратив частину територій на заході (в тому числі, під владу Києва перейшло велике торгове місто Саркел).

До речі, є версія, що громив Хозарию Святослав не один. Останні битви між ними зазвичай датуються 968-969 роками. І саме в той же час, поки київський князь атакував хозар із заходу, зі сходу по ним вдарило тюркське плем'я огузів, про що згадують арабські джерела.

Історик-сходознавець професор Анатолій Петрович Новосельцев навіть припускав, що одночасний напад з двох сторін не було випадковим, а у Святослава були непогані контакти з рядом тюркських племен, що вилилося в тимчасовий союз проти Хозарії. Однак це теж всього лише версія.

У будь-якому випадку Хозарський каганат існував ще близько століття, і, заручившись підтримкою Хорезма, навіть повернув собі частину територій, завойованих колись Святославом.

Меч Святослава

Як відомо з літописів, князь Святослав загинув у гирлі Дніпра під час битви з печенігами, коли повертався з походу на Дунайську Булгарію. Тут, до речі, теж є один цікавий нюанс. Святослава умовив відправитися воювати з болгарами сам візантійський імператор Іоанн I. Але є версія, що печенігів на Київ навів все той же Іоанн, який одним пострілом і булгар приструнив (руками Святослава), і самого князя прибрав, як серйозного конкурента.

На місці імовірного останнього бою войовничого князя в 2011 році рибалка виловив древній меч, який зараз повсюдно іменується мечем Святослава. При цьому ніяких доказів того, що цей меч належав саме князю Святославу Ігоровичу, немає.

Так, це була гарна і багата зброя, яку хтось загубив приблизно в тому ж місці, де загинув князь, і приблизно в той же час. Але належати він міг кому завгодно, будь-якому знатному слов'янину або варягу з дружини того ж Святослава.

Протягом ХХ століття в гирлі Дніпра знаходили чимало хорошого зброї тих часів. Бували й багаті мечі, які явно належали знатним воїнам. Але точно сказати, чи є серед них той, з яким ходив в походи князь Святослав, на жаль, неможливо.

У народній пам'яті

Незважаючи на велику кількість міфів і спірних питань, пов'язаних з особистістю Святослава, про нього точно можна сказати одне. Це був надзвичайно хоробрий полководець, якого боялися однаково і в Візантії, і в Булгарії, і в Хозарському каганаті. Святослава не потрібно ідеалізувати, але і визнати його величезні заслуги у військовій справі і міжнародних відносинах теж необхідно.

Політиків і воєначальників такого рівня в сучасній Україні немає навіть приблизно. І шкода, адже у важкі для країни часи, іноді не завадить трохи старого доброго духа вікінгів, гостро наточеного меча і міцної руки, яка вміє ним користуватися.

Источник: amp.znaj.ua

Князь Святослав Ігорович (Хоробрий) — підкорювач в’ятичів і переможець хозарів

Великий київський князь Святослав Ігорович (народився у 940 р., загинув у 972 р.) — без перебільшення, найвідчайдушніший воїн в історії середньовічної Русі. Він був сином свого жорстокого часу, і судити про вчинки цього войовничого монарха з сучасної точки зору, безумовно, не варто. Князь мало вписується в етичні канони сьогоднішнього дня, як, втім, і всі його сучасники. У той же час Святослав ідеально б виглядав в українській версії «Гри престолів» як один з найбільш яскравих і колоритних персонажів.

Великий київський князь Святослав (Хоробрий) — перший великий київський князь зі слов’янським ім’ям, однозначну оцінку якому не можуть дати навіть самі історики. Так,

  • Микола Карамзін (1766-1826) назвав його “Олександром (Македонським) нашої давньої історії”;
  • радянський академік Борис Рибаков (1908-2001) охарактеризував Святослава як великого завойовника, що створив на карті Європи «єдиним шабельним ударом» величезну державу від завойованих ним в’ятичів (сучасних москвичів) до Північного Кавказу;
  • професор Сергій Соловйов (1820-1879) вважав, що князь був «воїном, який зі своєю відбірною дружиною залишив Руську землю для подвигів віддалених, славних для нього і непотрібних для рідної землі».
  • Чим прославився великий київський князь Святослав Ігорович, чиї пам’ятники встановлені в багатьох містах України?

    1. Розширенням території Київської Русі за рахунок приєднання до Києва земель в’ятичів (сучасні Смоленська, Московська, Тульська, Воронезька області РФ).

    2. Розгромом і грабунком численних сусідів — Волзької Болгарії, Хазарського каганату і вторгненням на Балкани, де зазнав в результаті поразки від Візантії. Був убитий печенігами на острові Хортиця на Дніпрі, коли повертався з малою дружиною зі свого провального походу в Болгарію.

    З цих 2-х пунктів стає зрозумілим сарказм професора Соловйова про «великого воїна» і «марність його справ для рідної землі». Та в ту епоху всі великі національні герої інших країн, на перший погляд, діяли так само, але вони не тільки громили, розоряли і ослабляли сусідів, а й утримували цю територію, приєднуючи її до своєї держави. Так,

  • Карл Великий (768-814) — король франків, зумів вперше після падіння Римської імперії об’єднати Західну Європу — територію сучасних Франції, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Західної Німеччини і Північної Італії, отримавши титул імператора;
  • Чингісхан (1162-1227) — засновник найбільшої імперії від сучасної Монголії і Китаю до Криму і Волзької Булгарії, розширеної на Захід Батиєм;
  • Саладін (Салах ад-Дін, 1138-1193) — султан Єгипту і Сирії і т. д., в порівнянні з якими князь Святослав Ігорович, зрозуміло, дуже сильно програє.
  • Походи Князя СвятославаПоходи Князя Святослава

    Син мудрої княгині християнки Ольги і князя Ігоря Святослав був вихований вікінгами Свенельдом і Асмудом, які разом з шануванням язичницьких ідолів вселили в нього невластиву для слов’янина войовничість. З 10-річного віку княжича брали на численні битви, де хлопчикові в повній мірі довелося освоїти всю військову премудрість того суворого часу. Біля Святослава невідступно знаходився товариш його батька воєвода Свенельд, який у міру сил залучав юнака до ратної справи.

    Щороку правління молодого князя знаменувалося новою війною. При ньому русичі перетворилися в дуже небезпечних сусідів буквально для всіх. Святослав ніколи не шукав серйозних приводів для початку бойових дій, він просто направляв попереду себе гінця з лаконічним посланням «Іду на ви». Саме таким чином він підкорив слов’янське плем’я в’ятичів, розбив волзьких булгар і завдав нищівної поразки Хазарському каганату. Давньоруські війська не тільки покінчили зі своїм давнім і могутнім противником (хазари брали данину зі слов’ян ще до прибуття князя Олега до Києва), а й продемонстрували всьому світу свою надзвичайну силу, захопивши неприступні фортеці Ітіль і Саркел. Одночасно з тим Святослав і його ближні дружинники отримали під свій контроль великий торговий шлях по Волзі з виходом на Каспій.

    При всьому своєму авантюризмі князь, як і його варязьке оточення, залишався спокійним прагматиком. Обклавши даниною народи на сході, він спрямував свій погляд в південно-західному напрямку — на Балкани. Мрією Святослава було взяти в свої руки весь «Шлях із варяг у греки», що обіцяло йому нечуваний прибуток.

    З огляду на такі плани дуже доречною стала пропозиція візантійського імператора Никифора Фоки допомогти придушити повстання підвладних Константинополю дунайських болгар. Імператор Візантії Никифор Фока, бажаючи помститися болгарам за те, що вони потурали угорцям, які нападали на його країну, обіцяв великі дари, якщо князь виступить проти Болгарії. У 967 році Святослав, отримавши кілька пудів золота, з 60000 воїнів захопив придунайські міста. Разом з вірними супутниками Свенельдом, Сфенкелом, Ікмором і своєю дружиною князь перейшов через засніжені перевали, захопив болгарську столицю Преслав і полонив місцевого царя Бориса.

    У легенду увійшла надзвичайна жорстокість, з якою переможці обійшлися з поневоленим слов’янським народом, не шкодуючи ані матерів, ані немовлят. Цар Болгарії незабаром помер від горя, а Святослав сів княжити в болгарському місті Переяславці. «Не любо мені в Києві, хочу жити на Дунаї, в Переяславці. Те містечко — середина моєї землі!» — Сказав він матері і боярам.

    Зрозуміло, Царгород не міг миритися з тим, щоб київська влада зміцнилася на Балканах. Попереду у князя Святослава була найважча війна в його житті — війна з єдиною наддержавою того часу, великої Візантійською імперією. Саме тоді, в сутичці з найсильнішим противником, і проявилися всі героїчні якості князя Святослава і його відважних воїнів.

    Головний подвиг князя Святослава — війна з Візантією.

    Цікаві факти про князя святослава

    Як і слід було очікувати, візантійці дотримувалися дещо іншої думки щодо меж володінь некерованого князя. У Царгороді давно вже дивувалися, чому той не покидає межі їх імперії. Коли ж на константинопольський трон сів талановитий воєначальник Іоанн Цимісхій, візантійці вирішили перейти від слів до справи.

    Перше зіткнення з військом Іоанна Цимісхія біля Адріанополя закінчилося перемогою російського князя. Літописець Нестор наводить легенду про дари, котрі піднесли йому після битви: «Цимісхій у страху, в подиві закликав вельмож на раду та зважився спокусити ворога дарами, золотом і паволоками дорогоцінними; відправив їх з людиною хитрою і велів їй спостерігати за всіма діями Святославовими. Той же князь не хотів поглянути на золото, покладене до його ніг, і байдуже сказав отрокам своїм: візьміть. Тоді імператор послав йому в дар зброю: герой схопив ону з живою задоволенням, висловлюючи подяку, і Цимісхій, не сміючи ратоборствовати з таким ворогом, заплатив йому данину».

    Після укладення мирного договору з греками київський князь допустив ряд стратегічних помилок: не зайняв гірські проходи через Балкани, не перекрив гирло Дунаю і розділив своє військо на дві частини, розташувавши їх в Преславі і в Доростолі. Самовпевнений полководець, мабуть, дуже покладався на своє військове щастя, але на цей раз йому протистояв дуже грамотний і досвідчений противник. Іоанн Цимісхій у 971 році направив великий флот (300 кораблів) до гирла Дунаю з метою відрізати військам Святослава шлях до відступу. Сам же імператор, під керівництвом якого були 13 тисяч вершників, 15 тисяч піхотинців, 2 тисячі його особистої гвардії ( «безсмертних»), а також величезний обоз зі стінобитними і вогнеметальними машинами, без будь-яких труднощів перейшов через гірські перевали і вийшов на оперативний простір. Болгари, які прожили кілька років під владою Святослава, із задоволенням підтримали цивілізованих візантійців. Першим же ударом Цимісхій захопив Преслав, при цьому залишки розбитих русичів на чолі з воєводою Сфенкелом ледь встигли відійти до Доростолу. Прийшов час для вирішального бою.

    Цікаві факти про князя святослава

    Перший бій під Доростолом відбувся 23 квітня 971 року. Греки підійшли до резиденції Святослава. Їх війська в кілька разів перевищували за чисельністю обложених в Доростолі русичів, при цьому візантійці мали очевидну перевагу в озброєнні, бойовому оснащенні та екіпіровці. Ними керували досвідчені командири, які вивчили всі премудрості військового мистецтва по давньоримським трактатам. Незважаючи на це, воїни Святослава сміливо зустріли наступаючих в чистому полі, «зімкнувши щити і списи на зразок стіни». Так вони витримали 12 атак візантійців (в останній важку кінноту вів в бій сам імператор) і відступили під захист міських стін. Вважається, що перший бій закінчився внічию: греки не змогли відразу розгромити російську дружину, але і Святослав зрозумів, що на цей раз зіткнувся з серйозним противником. Дане переконання тільки зміцнилося на наступний день, коли князь побачив встановлені навпроти фортечних стін величезні стінобитні машини візантійців. А 25 квітня по Дунаю підійшов і візантійський флот, остаточно закривши смертельну пастку. У цей день вперше в житті Святослав не відповів на виклик, війська Цимісхія марно прочекали русичів у полі, повернувшись до свого табору ні з чим.

    Другий бій під Доростолом відбувся 26 квітня. У ньому загинув воєвода Сфенкел. Боячись бути відрізаними від міста візантійською кіннотою, русичі знову відступили під захист фортечних стін. Почалася виснажлива облога, в ході якої дружинники Святослава змогли зробити ряд зухвалих вилазок, а стінобитні машини візантійців все ж зробили пролом в стіні. Так минуло три місяці.

    Цікаві факти про князя святослава

    Третій бій пройшов 20 липня і знову без конкретного результату. Втративши одного з полководців, русичі «закинули щити на спини» і зникли в міських воротах. Серед загиблих ворогів греки з подивом виявили одягнених у кольчуги жінок, які воювали нарівні з чоловіками. Все говорило про кризу в таборі обложених. На наступний день у Доростолі зібралася військова рада, на якій вирішувалося, як бути далі: намагатися прориватися або стояти на смерть. Князь Святослав сказав своїм командирам: «Діди й батьки заповідали нам хоробрі справи! Станемо міцно. Немає у нас звичаю рятувати себе ганебною втечею. Або залишимося живі і переможемо, або помремо зі славою! Мертві сорому не імуть, а втікши від битви, як поткнімося людям на очі?». На тому всі і зійшлися.

    Четвертий бій. 24 липня русичі вийшли на четвертий бій, який повинен був стати для них останнім. Святослав наказав замкнути міські ворота, щоб ніхто у війську вже не думав про відступ. Цимісхій вийшов з армією їм назустріч. В ході бою русичі трималися стійко, вони не мали резервів і дуже втомилися. Візантійці, навпаки, могли змінювати атакуючі підрозділи, солдати, що вийшли з бою, за наказом імператора освіжалися вином. Нарешті в результаті імітації втечі греки змогли відвести противника подалі від стін Доростола, після чого загін Варди Скліра зміг зайти в тил війську Святослава. Ціною величезних втрат русичам все ж вдалося відійти в місто. На наступний ранок князь запропонував Іоанну Цимісхію почати переговори про мир. Греки, не бажаючи більше втрачати своїх людей, пішли назустріч пропозиціям Святослава і погодилися відпустити його військо додому зі зброєю і навіть забезпечити їх на дорогу хлібом. Князь же поклявся більше не воювати з Константинополем. Після підписання миру відбулася і особиста зустріч полководців. Імператор не відразу зміг впізнати правителя Русі, який підплив до нього на човні, сидячи за веслами нарівні з простими дружинниками. З 60-тисячної армії, яку Святослав привів з собою в Болгарію, в живих в цей час залишилося приблизно 22 тисячі чоловік.

    Цікаві факти про князя святослава

    На шляху до Києва ослаблене військо Святослава потрапило в засідку, влаштовану на острові Хортиця кочівниками-печенігами. Русичі хоробро билися, але, на жаль, сили були нерівні. Загиблому в бою Святославу відрубали голову, а з черепа зробили чашу для своїх ханів. Так закінчив свій шлях славний воїн, про якого сказав літописець: «Чужого шукаючи, своє втратив».

    Біографія князя Святослава.

    Цікаві факти про князя святослава

    940 р. (приблизно) — народився князь київський Святослав Ігоревич.

    945 р. — після смерті батька став номінальним правителем Київської Русі.

    961 р. — княгиня Ольга перестає бути регентшею, а Святослав стає повновладним владикою всіх давньоруських земель.

    964 р. — Святослав здійснив похід на р. Оку, де підкорив своїй владі слов’янське плем’я в’ятичів.

    964-967 рр. — Князь з військом здобув цілий ряд перемог над волзькими булгарами, буртасами і хазарами, зруйнував могутню цитадель Саркел, пройшов до Боспору Кіммерійського. Також ходив спустошливими походами на Північний Кавказ, де розбив племена ясів і касогів. Повернувшись, зруйнував останню хазарську фортеця Семендер.

    967 р. — Святослав вирушив у свій перший похід на Дунайську Болгарію. Святослав здолав болгар в битві і, взявши 80 їхніх міст по Дунаю, сів княжити в Переяславці, беручи данину, в тому числі і з греків.

    968 р. — скориставшись відсутністю Святослава, до Києва підійшли печеніги. Князю з дружиною довелося спішно повертатися з походу, щоб відігнати кочівників від столиці.

    969 р. — Святослав посадив Ярополка в Києві, Олега — у древлян, Володимира послав княжити в Новгород, а сам відплив до Болгарії, в Переяславець. Повернувшись до Болгарії, насилу придушив повстання місцевого населення.

    970 р. — війна перемістилася до Фракії, оскільки Святослав став наступати на Константинополь. Русичі захопили Філіппополь, і Цимісхій, заклопотаний заколотом полководця Варди Фоки, що почався у нього в тилу, погодився заплатити північним «гостям» велику данину.

    971 р. — Іоанн Цимісхій з військом повернувся до Болгарії, відновивши війну. Візантійці захопили Преслав, і багато болгарських міста визнали їх владу над собою. Святослав з рештками війська сховався за стінами Доростола. Почалася багатомісячна оборона міста.

    972 р — повертаючись з Болгарії в Київ, князь Святослав зазнав нападу печенігів і був убитий. За однією з версій, візантійці послали сказати печенігам: «Ось, йде повз вас на Русь Святослав з невеликою дружиною, забравши у греків багато багатства та полонених без числа».

    Цікаві факти про князя Святослава.

  • Святослав був ще юнаком, коли древляни підло вбили його батька князя Ігоря, але княгиня Ольга зуміла утримати владу. Молодий княжич ще хлопчиком взяв участь в каральному поході проти повсталих древлян. Святослав не брав участі у внутрішніх справах держави до самої смерті своєї матері у 969 році. Відносини їх завжди залишалися чудовими, і навіть небажання князя перейти в християнство не посварило сина з матір’ю. «О, дороге моє дитя, — говорила Святославу свята Ольга. — Немає іншого Бога ні на небесах нагорі, ні на землі внизу, крім Того, Кого пізнала я, Творця всього живиго, Христа, Сина Божого… Послухай мене, синку, прийми віру істинну і хрестися, і врятований будеш». Святослав же міркував інакше: «Якби я і хотів хреститися, — відповідав він матері, — ніхто б мені не наслідував і ніхто б з моїх вельмож не погодився цього зробити. Якщо один я закон християнської віри прийму, тоді мої бояри та інші сановники замість покори мені будуть сміятися наді мною… І навіщо мені буде самодержство, якщо через чужий закон всі мене залишать, і я буду нікому не потрібен». Однак він нікому не перешкоджав хреститися і виконав волю Ольги, поховавши її за християнським звичаєм.
  • Тяготи і радості військового життя приваблювали молодого Рюриковича куди більше, ніж розписні палати в Києві. Вже будучи великим князем, Святослав волів у поході спати на сирій землі, підклавши під голову лише сідло, їсти разом зі своїми воїнами і одягатися, як вони. Вид він мав суто варязький. За словами візантійського історика Лева Диякона, зовнішність князя була під стать його характеру: дика і сувора. Брови у нього були густі, очі блакитні, волосся і бороду князь мав звичай голити, але зате мав довгі висячі вуса і пучок волосся на одній стороні голови. Будучи невисокого зросту і стрункий тілом, він відрізнявся могутньою мускулистою шиєю і широкими плечима. Розкоші Святослав не любив. Одяг давньоруський володар носив найпростіший, і тільки у вусі у нього висіла золота сережка, прикрашена двома перлинами і рубіном.
  • Коли у 968 р. Київ оточили печеніги, до Святослава в Болгарію з труднощами вдалося відправити послання: «Ти, князю, шукаєш чужої землі і про неї дбаєш, а свою покинув. Нас же мало не взяли печеніги разом з матір’ю твоєю і дітьми. Якщо не прийдеш і не захистиш нас, то не минути нам полону. Невже тобі не жаль своєї вітчизни, старої матері і дітей?». Святослав спішно повернувся, але кочівники встигли відійти в далекі степи.
  • Історична пам’ять про князя Святослава Ігоревича.

    Пам’ятники князю Святославу встановлені в українських містах Києві, Запоріжжі та Маріуполі, в с. Старі Петрівці, а також в с. Холки Бєлгородської області Російської Федерації.

    Пам’ятний знак на ймовірному місці загибелі князя на о. Хортиця.

    Вулиці, названі на честь Святослава Хороброго, є в Дніпропетровську, Львові, Стрию, Чернігові, Радехові, Шепетівці.

    У 2002 р. Національний банк України випустив ювілейну монету зі срібла номіналом в 10 гривень, присвячену князю Святославу.

    Князь Святослав у соціальних мережах.

    У соціальних мережах «Однокласники», «Вконтакте» і Facebook знайдені відео і спільноти про князя Святослава.

    В «Однокласниках» знайдено 129 відео.

    В Youtube за запитом «князь Святослав» — 8 850 відповідей.

    Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Святослава Хороброго?

    Для аналізу популярності запита «Святослав Хоробрий» використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок: за станом на 17 березня 2016 р. кількість запитів за місяць склала 16 116, що видно на скрині.

    За період з кінця 2014 р. найбільша кількість запитів «Святослав Хоробрий» зареєстрована у вересні 2014 р. — 33 572 запита за місяць.

    Источник: heroes.profi-forex.org

    Вступ

    Святослав Ігоревич (бл. 935 — березень 972) — Великий князь київський (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику.

    Матір'ю Святослава була княгиня Ольга. Батьком княжича Святослава був київський князь Ігор, який постійно воював з Диким полем, де кочували войовничі печеніги, і ходив у походи проти Візантійської імперії на її столицю Константинополь, що називався на Русi Царградом (Царгородом). За літописом ("Повість врем'яних літ") вже 946 р. юний Святослав сидів на коні і, навіть, пробував метнути списа.

    У 964 році князь Святослав Iгоревич здійснив свій перший похід на землі слов'янського племені в'ятичів, які платили данину хозарам. В'ятичі заселяли лісисте межиріччя Оки і Волги. Пробувши в них усю зиму, Святослав домігся свого: вони перестали платити данину хозарам і підкорилися Києву.

    Навесні наступного 965 року Святослав відправив хозарському кагану свое знамените історичне послання: «Иду на вы» (тобто «я йду на вас»). Хозарський каганат на той час займав територію Північного Кавказу, Приазов'я і Донських степів і представляв для Русi велику небезпеку. Археологи розкопали понад десяток хозарських фортець на берегах Дону, Сiверського Донця й Осколу — всі вони розташовувалися на правому, західному — тобто руському — березі. Отже, фортеці призначалися не для оборони кордону, а служили базами для нападу на Русь.

    Пройшовши по ріці Оці на Волгу, а потім рухаючись донизу по великій ріці, через землі волзьких булгарів — данників хозар, — Святослав вступив у володіння Хозарського каганату.


    1. Постать князя Святослава в історії

    У 964 р. вся повнота влади на Русі зосередилася в руках Святослава (964—972). Правління цього князя припало на час становлення ранньофеодальних держав у Європі та завоювання ними життєвого простору. Тому войовничий характер Святослава цілком відповідав духу епохи. За роки свого порівняно короткого правління, пройшовши походами зі сходу на захід, від Каспійського моря до Балкан, щонайменше 8000—8500 км, він мечем перекроїв карту світу і вписав молоду Давньоруську державу в геополітичнии простір Євразії.

    Правління князя Святослава розпочалося з 960-х років. Великокняжий стіл він прийняв від своєї матері, великої княгині Ольги, а разом з ним і міцну та сильну київську державу.

    Міцність державного управління та усталеність розвитку київської держави, напевно, і стали причиною того, що молодий Святослав більше бачив себе полководцем чим головою держави.

    Військовий хист, наслідуваний від батька — князя Ігоря, проявився у Святослава ще в молодих літах. Це був "чистий запорожець на київськім столі", характеризує його Михайло Грушевський. Коли князь Святослав виріс і став мужем, розказує літописець, то почав збирати багато хоробрих воїнів, бо і сам був хоробрий і легкий, ходив як гепард і багато воював. Не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м'яса, але, порізавши тоненько чи конину, чи звірину, чи воловину пік на вугіллі та так їв; не мав шатра, а підстилав на сон конячу опону а під голову клав сідло, і такі ж були його воїни. А як ішов на якийсь край то наперед повідомляв: "Іду на вас!"

    Як і його батько, свої прагнення з розширення київської держави Святослав спрямував на схід. Його військо в основному складалося із кінноти і флоту, який виконував транспортні функції з доставки княжих десантних полків.

    На початку князювання воєнна активність Святослава була зосереджена на сході. Протягом 964—966 pp. він досягає значних успіхів на цьому стратегічному напрямку: підкоряє Києву в'ятичів, які сплачували данину хозарам; перемагає хозарських союзників — волзьких булгар та буртасів (мордву); завдає поразки Хозарському каганату, оволодівши його столицею м. Ітиль; примушує підкоритися племена ясів і касогів на Північному Кавказі. Ослаблення та занепад Хозарського каганату, зумовлені походами Святослава, мали неоднозначні наслідки: з одного боку, вони сприяли консолідації східнослов'янських племен у межах Давньоруської держави, оскільки над землями в'ятичів та сіверян не нависала хозарська загроза, з іншого боку, падіння Хозарії відкрило шлях на Русь кочовим народам Сходу, насамперед печенігам.

    Успіхи Святослава на сході не на жарт стурбували Константинополь, тому імперія вдалася до дипломатичної гри. У 968 р. на запрошення візантійського імператора Никифора Фоки київський князь на чолі 60-тисячного війська вирушає в похід проти Болгарії. Підштовхуючи русичів до боротьби з болгарами, візантійська дипломатія мала на меті зав'язати в кривавий вузол війни двох своїх сильних противників, що могли протидіяти встановленню контролю Константинополя на Балканах, але розрахунки Візан-тії не виправдалися. Потужним ударом Святослав розбив під Доростолом болгарське військо і захопив 80 міст вздовж Дунаю. Спочатку візантійська сторона не перешкоджала діям русичів у Подунав'ї, адже чужими руками руйнувалася Болгарська держава, яка протягом IX ст. була грізним ворогом імперії. У 811 р. болгарський хан Крум розгромив візантійське військо і взяв у облогу Константинополь. Згодом його онук Симеон витіснив Візантію з Балкан, залишивши їй лише міста Царгород та Солунь. Крім того, дунайський похід не давав можливості Святославу розпочати експансію в Північне Причорномор'я, в землі, підконтрольні Візантії. Проте, коли воєнні успіхи київського князя стали досить значними, він не побажав, незважаючи на тиск і натяки візантійської дипломатії, залишати Подунав'я. Константинополь пішов на два рішучі кроки: по-перше, відновив дружні відносини з Болгарією, по-друге, підштовхнув печенігів до агресії проти Давньоруської держави[4, c. 47-48].

    Звістка про облогу печенізькими ордами Києва (968) змусила Святослава вирушити на допомогу столиці своєї держави. Хоча кочівники за короткий час були вигнані з Подніпров'я, сам факт, що їм вдалося дійти до центру Київської Русі свідчив про наростання печенізької загрози та про гостру проблему державного управління за відсутності постійно воюючого князя. Для зміцнення влади династії Святослав 969 р. розділив князівства між своїми синами. Намісником у Києві став старший син Ярополк, у Древлянській землі — Олег, у Новгороді — Володимир. Така реорганізація управлінської системи на Русі не тільки поклала початок адміністративній реформі, а й була важливою ланкою грандіозного стратегічного плану Святослава, головною метою якого було створення могутньої Дунайсько-Дніпровської держави. Наступним кроком практичного здійснення цього плану мало бути перенесення князівської резиденції на Дунай. «Не любо мені в Києві жити, — говорив боярам Святослав. — Хочу жити я в Переяславе на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків — золото, вино й овочі різні, а з Чехів і з Угрів — срібло й коні, із Русі ж хутро, і віск, і мед, і челядь».

    Другий похід київського князя на Балкани розпочався 969 р. Святослав досить швидко, захопивши Переяславець, Великий Переяслав, Доростол, Філіппополь, не тільки повернув собі втрачені позиції у Болгарії, а й просунувся вглиб Візантійської імперії. Проте новому візантійському імператору вдалося зібрати численне військо і спочатку під Адрінополем зупинити Святослава, а під Доростолом підписати мирну угоду (971), відповідно до якої київський князь брав на себе зобов'язання не воювати з Візантією і відмовлявся від претензій на Болгарію та Крим. Навесні 972 p., повертаючись з невдалого походу, Святослав поблизу дніпровських порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув. З його черепа хан Куря наказав зробити чашу, обкуту золотом.

    Передчасна смерть Святослава гостро поставила питання про його спадкоємця на великокняжому столі. І хоча певний час політична ситуація на Русі залишалася стабільною, вже 977 р. між синами Святослава — Ярополком, Олегом та Володимиром — розпочалася боротьба за владу. Спочатку виник конфлікт між древлянським князем Олегом та воєводою Ярополка Свинельдом. Приводом для протистояння стало вбивство сина Свинельда Люта, який полював у древлянських лісах і тим порушив права феодальної власності Олега. Глибинною ж основою конфлікту було питання про те, кому володіти Древлянською землею[1, c. 59-60].


    Висновки

    Святослав здійснив безпрецедентний для тієї епохи військовий похід, подолавши кілька тисяч кілометрів, захопивши цілий ряд фортець і розгромивши не одне сильне вороже військо. З карти Європи зникла величезна Хозарська держава і були розчищені торгові шляхи на Схід. Від каганату в цілості залишалася тільки його частина, що прилягала до річки Дон. Тут знаходилася одна з найсильніших хозарських фортець — Саркел. Князь Святослав зі славою і багатою здобиччю повернувся в стольний град Київ, де від його імені правила його мати, княгиня Ольга. Однак державні справи його мало цікавили — він бачив себе тільки на військовому терені.

    У 967 році Святослав рушив до берегів Дунаю. Військо русичів було переважно піше, у далекий похід воно виступило на ладійній флотилії, що йшла Дніпром, а потім поблизу морських берегів. Своєї кінноти у князя було мало, але зате велику кінноту мали в своєму розпорядженні союзники — печеніги й угорські вожді. Чисельність війська Святослава під час його першого болгарського походу оцінюється у десять тисяч воїнів.

    Човни без перешкод увійшли в гирло Дунаю і стали підніматися вгору за течією річки. Поява війська Святослава була несподіваною для болгар. Русичi зійшли на дунайський берег поблизу Переяславця. Перша ж битва з болгарським царським військом принесла перемогу руській зброї.

    У Візантії швидко усвідомили свою помилку. Святослав влаштувався в місті Переяславці. За його виразом, там, у Переяславці на Дунаї, була "середа" його землі. Це місто повинно було стати столицею величезної слов'янської держави.


    Список використаної літератури

    1. Бойко О. Історія України: Навчальний посібник/ Олександр Бойко,. — 3-тє вид., випр., доп.. — К.: Академвидав, 2007. — 687 с.

    2. Зайцев Ю. Історія України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Юрій Сливка (відп.ред.). — 3.вид., перероб. і доп. — Л. : Світ, 2002. — 520с.

    3. Кормич Л. Історія України: Підручник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., доп. і перероб.. — К.: Алерта, 2006. — 412 с.

    4. Котова Н. Історія України: Навчальний посібник/ Наталія Котова,. — Харків: Одіссей, 2005. — 413 с.

    5. Лановик Б. Історія України: Навчальний посібник/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. — 3-е вид., виправлене і доп.. — К.: Знання-Прес, 2006. — 598 с.

    6. Олійник М. Історія України: Навчальний посібник для судентів дистанційної та заочної форм навчання/ Микола Олійник, Іван Ткачук,. — 3- вид., виправлене та доповнене. — Львів: Новий Світ-2000, 2007. — 262 с.

    7. Чуткий А. Історія України: Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів/ Андрій Чуткий,; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 345 с.

    Источник: referat-ok.com.ua

    You May Also Like

    About the Author: admind

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.